Не секрет, що Доктрина «Громадянська Республіка» є не просто програмним та ідеологічним документом «Поступу», а великою мірою «дорожньою картою», що задає основний вектор майбутніх дій для побудови Великої України. Хоча Доктрина і була написана спільними зусиллями членів Поступу, окремі її твердження для деяких залишаються незрозумілими. Одним з таких є пункт Реформа судової системи з 5-ого розділу Доктрини – «Першочергові реформи». Спробуємо розібратися.
Впевнений, що невідкладність подолання корупції у судах питань ні в кого не викликає – без цього будь-які подальші дії не матимуть жодного результату. Саме так відбувається в Україні сьогодні, коли навіть ті поодинокі кроки в бік прогресу вщент розбиваються корупційними схемами та наскрізь гнилою системою.
«Ніякого від громадян незалежного суду не повинно бути. Судді «не на Місяці живуть».
Незалежного суду не існує і нині – це треба прийняти як факт, а все інше – чистої води фікція. Сьогодні наші суди цілком та повністю залежать від вказівок зверху – від їх «хазяїв» олігархів. Сподіватись на справедливість для простих людей – марно. Наше ж завдання зробити так, щоб судді залежали від Громадян, а не від олігархів та їх прихвостнів. Ось саме про цю «залежність» і говорить Доктрина. Судді будуть призначатися безпосередньо Громадянами – тобто це апріорі будуть люди, які мають авторитет та довіру серед народу. Вони будуть діяти в інтересах Громадян, а не кучки «шахраїв» при владі, що платять їм гроші. Саме тому таким важливим та логічним є Принцип довіри, прописаний у Доктрині.
До речі, саме така форма судової системи історично і притаманна Україні. Згадаємо хоча б, як відбувалося судочинство у козаків: «При здійсненні правосуддя запорізькі козаки покладалися на військового суддю, який був уповноважений розглядати всі кримінальні та цивільні справи. Здійснення козацьких судів загальної юрисдикції ґрунтувалося на основі козацьких традицій та звичаїв. Військовий суддя обирався на загальній раді із простого товариства.» А це лише один з етапів історії України – а як багато спільного ми бачимо з тим, що у прогресивній формі пропонує «Поступ» сьогодні!
«Рішення суду, що стосуються громадян, мають базуватися не просто на законі, а й, в першу чергу, на поняттях справедливості, що існують у суспільстві. Справедливість має базуватися на законі, а закон на справедливості.
Мова тут йде не про справедливість з точки зору окремого індивіда чи ту справедливість, яка «вибивається» з судді під натиском ситуативного гніву натовпу. Ні, мова тут йде про справедливість, що базується на правилах, нормах та логіці, які притаманні суспільству сьогодні. Наприклад, якщо закон дозволяє відпустити під заставу у 1000 гривень корупціонера, що вкрав 5 мільйонів – такий закон ну явно не є логічним та справедливим. Подібні закони написані спеціально так, щоб потакати вседозволеності олігархів та шахраїв, надавати їм шанс просто втекти від правосуддя, та залишати широке поле можливостей для хабарництва! Тому суддя Громадянської Республіки у такому випадку, має винести рішення, яке категорично забороняє виходити під заставу. А хіба справедливим є закон, що дає можливість за наїзд на пішохода на «зебрі» з летальними наслідками, відбутися лише 8-ома місяцями позбавлення волі та подальшим умовним строком? Де ж тут справедливість?! А це реальна справа, що мала місце зовсім недавно! Хіба так має виглядати справедливість в Україні майбутнього? Саме про це йдеться мова у Доктрині, коли декларується, що саме СПРАВЕДЛИВІСТЬ є вищою за закон, а не навпаки, коли закон стає інструментом в руках бандитів, хабарників та шахраїв.
Але це зовсім не означає, що почнеться хаос та вирішення судових спорів на розсуд та згідно з розумінням поняття «справедливості» кожним окремим суддею. Ні. Доктрина чітко говорить нам, що:
«Рішення суду мають відповідати усталеній судовій практиці. Кожен повинен мати реальну можливість спрогнозувати рішення суду за його справою, якщо аналогічна справа вже розглядалася.»
На практиці ми говоримо тут про вдосконалену систему широковживаного у світі і сьогодні прецедентного права, що надає суддям трохи більше повноважень при відході від закону. Наприклад, суддя приймає рішення по конкретній справі, базуючись на справедливості. Після чого він робить подання до законодавчого органу з обґрунтуванням свого рішення та (можливо) вже з проектом зміни в закон. Законодавчий орган розглядає його подання та приймає відповідну поправку до закону, або аргументовано її відхиляє. У разі відхилення поправок - справа переглядається іншим суддею з урахуванням висновку законодавця.
«Вирішальним повинна бути не юридична освіта, а довіра людей»
Питання стосовно можливості бути суддею при Громадянській республіці без юридичної освіти я особисто вважаю спірним. Адже нам потрібні грамотні люди в судах. Хіба що такий суддя повинен мати досвідченого юриста-асистента, що буде правильно оформляти рішення судді та слідкувати за дотриманням базових судових алгоритмів.
Але. Слід розуміти, що Доктрина не дає чіткого визначення того, як саме має проходити ця процедура, адже, як вже зазначалось, вона задає лише напрямок та вектор руху. Детально ця та інші процесуальні дії будуть розроблятися під час впровадження до життя другого етапу шляху «Поступу» (див. розділ 6 «Стратегія і тактика «Поступу»). А на подальших етапах буде проводитися практична «обкатка» цих принципів. Адже у чистому вигляді Громадянська Республіка вперше буде побудована саме в Україні, а відтак, як і все інноваційне, не може оминути фазу тестування та злагодження. Саме тому поряд із розумінням та прийняттям принципів побудови Громадянської Республіки, про які говорить Доктрина, ми маємо не стільки критикувати її з точки зору практичного застосування, скільки спробувати задати собі питання: «А як би я змусив цю норму (пункт, постулат) працювати? Які зміни та кроки можуть бути зроблені для цього?» Лише так, не критикуючи, а поступово обдумуючи, удосконалюючи та розробляючи механізми практичного застосування Доктрини Громадянської Республіки, ми побудуємо Велику Україну майбутнього!