Перший. Фанатизм є ознакою пригніченого сумніву. Якщо людина справді переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення.
(Карл Густав Юнг, швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури).
Другий. «Фанатизм» знов таки є невідкличним станом душі всіх діячів і учасників великих епох, усіх, що дають себе нести великій ідеї. Цей фанатизм сторонників великої ідеї випливає вже з її “релігійного” характеру. Віруючий дивиться на свою правду як на для всіх обов’язуючу. Він “фанатично” ненавидить усе, що протиставлюється приняттю його, одиноко спасенної віри. “Фанатик” – узнає свою правду за об’явлену, загальну, яка має бути прийнята іншими. Звідси його аґресивність і нетерпимість до інших поглядів. Тверда віра в гасла, що він голосить, як безуслівну і обов’язкову для всіх правду, любов до ідеї, яку він хоче здійснити, безмірна ненависть до всього, що перешкоджає їх здійсненню, – ось та сума переживань, яка огортає всякого правдивого революціонера, фанатика – з конечности і з натури боронених ним думок. Ось чому любов і ненависть усе ідуть в парі, як два доповняючі себе почування з кожного сторонника великої ідеї.
(Дмитро Іванович Донцов, філософ, публіцист, засновник українського націоналізму, народився в м. Мелітополі)
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ