Цей Спротив підготували військові, які з початку війни служать в ЗСУ і які одночасно входять до керівного складу організації «Поступ».
Під час війни військові, як і всі українці, очікують перш за все перемоги. І перемога буде – це аксіома. Але що буде після перемоги? Чи залишиться українська армія такою, як була? Чи буде військова професія престижна? Яке буде ставлення до ветеранів? Що буде з ТрО? Чи будуть далі розвивати армію, чи її чекає занепад? Відповіді на всі ці питання зводяться до одного єдиного – чи буде повноцінна реформа збройних сил?
Ця війна показала, наскільки застарілими є військові доктрини пострадянських країн, і як гнучкий підхід до ведення бойових дій допомагає перемагати будь-якого ворога. Але ця гнучкість – прояв не системної роботи нашої військової машини, а скоріше навпаки – винахідливість та відчайдушність окремих людей.
Війна показала, що вчорашній цивільний майже не поступається кадровому військовому у бойовій ефективності в сучасній війні. Отже, жодна професійна армія не зможе перемогти цілу націю, яка стала армією на період війни.
Війна довела, що кожен громадянин може зробити свій внесок у перемогу і, більш того, кожен громадянин має зробити свій внесок у перемогу, бо від цього залежить виживання всієї країни.
Виходячи з наведених тез – українська нація, попри залишки нав’язаної з радянських часів армійської доктрини, виграє цю війну «козацьким шляхом» - самоорганізацією, гнучкістю тактики та загально національною участю у війні.
Ніщо не заважає Україні після перемоги закріпити подібну військову доктрину і розвивати збройні сили саме за «козацьким» чи «швейцарським» зразком. Зробити акцент на професійній армії, як військовій та керівній еліті, а базисом армії будуть сили територіальної оборони.
Якщо ж не скористатися досвідом цієї переможної війни і залишити в збройних силах все «як є», то рано чи пізно все повернеться до розграбованої, розваленої силової структури, яка постійно смокче гроші з бюджету і ганяється двічі на рік за призовниками, щоб було кому фарбувати галявину біля чергового складу безглуздих папіряк з табличкою «штаб».
Отже, відповідаючи на питання "чого ж хочуть військові", можна сказати, що військові хочуть, щоб ця перемога, що коштувала нам стількох життів, зусиль та страждань, не була марною.
Реформу збройних сил України життєво необхідно провести, інакше наших дітей або онуків чекатиме повторення цієї війни в майбутньому.
Якщо влада не буде проводити реформи, доведеться їх проводити Громадянам.
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ