Те, що отримано без боротьби, без напруги — ніколи не цінується. Україна отримала незалежність у 1991 році не через боротьбу, а так, через несподіваний для всіх розвал СРСР. Після цього країна стала йти сама собою. Влада перетворилась на інструмент первісного накопичення капіталу. Потім — на інструмент бізнесу. Так продовжується і зараз. Олігархічна система нікуди не ділася.
Це сталося в першу чергу через відсутність розуміння у населення необхідності виконання громадянського обов’язку перед своєю країною.
Радянський Союз виховав ціле покоління дегенератів. Які вважали, що світ так побудований, що все всім дається. Що всім рулить партія, і все. Все буде добре. Ці дегенерати не розуміли і не розуміють зараз, що за все в світі необхідно боротись.
Ці дегенерати велися на маніпулятивні промови, що «політика — це брудна справа», що «в першу чергу про сім’ю треба думати, а не про свою країну». Така позиція призводить, до того, що спочатку втрачається країна, а потім і сім’я. І це вже всі побачили, як може бути на практиці.
В результаті ми отримали не тільки правління бізнесу (олігархію), який думає лише про власний бізнес, а й цілий пласт громадянських дебілів, яких «не цікавить політика». Але політика зацікавилась громадянами і принесла війну. Вже зафіксовано, що з часів Другої Світової війни сьогоднішній потік біженців в Україні став найбільшим. Кожен третій українець став біженцем. Економіка повністю деградувала. Країна стала повністю залежною від Заходу. Це і є результат дегенеративного підходу «політика мене не цікавить».
Сьогоднішній День Незалежності не є святом. Сьогоднішній день — це ЗАВДАННЯ! Це дороговказ, куди треба рухатись. Це мета, мета для розбудови України. До Великої України. І до тих пір, поки цю мету не буде досягнуто, немає чого святкувати. Так, відзначати необхідно, як підтвердження незламного курсу на розбудову. А святкувати будемо потім, коли побудуємо потужну державу.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"