"Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди" – Симон Петлюра. Його вбили 26 травня 1926 року в Парижі. Є дані, що це зробило НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Аналогічно вбито і Степана Бандеру 15 жовтня 1959 року в Мюнхені. Також агентом Кремля – Сташинським, вихідцем з України. За це він отримав орден Бойового Червоного Прапора. А потім втік на Захід, «розкаявся» і зрадив вже своїх московських хазяїв.
Якщо Москва вбила цих людей, то вони точно були її ворогами. Але показово використовувала зрадників України.
Зрадники і колабораціоністи завжди були всюди в будь-які часи і в будь-яких країнах. Це гниди будь-якого народу.
Ворог, який нападає, агресор, воює заради розширення своєї країни, захоплення чужого, тощо. Звичайне явище. Людство весь час воює. Але всі війни закінчуються миром, колишні вороги перестають бути ворогами. Війна для більшості закінчується. Хоча бувають і такі, для яких війна ніколи не завершується, так і живуть із цим.
Але для зрадників війна не завершується ніколи! Жодні мирні угоди, жоден мир не знімає з них тавро зрадника. Зрадниками залишаються і після того, як подохнуть.
Це має собі взяти в голову кожен колаборант і зрадник України.
Пару днів тому в Новій Каховці вбито чергового зрадника – Віталія Гуру, так званого заступника ВГА Каховського району. Він не перший і, мабуть, не останній.
Під час війни будуть вбивати всіх зрадників і колаборантів, до яких доберуться. Рано чи пізно буде підписано якусь мирову угоду. Але зрадників і колаборантів будуть продовжувати вбивати! Офіційно чи не офіційно. В Україні вже підняте питання використовувати тут досвід іноземних спецслужб. Ніякого довічного ув’язнення – тільки ліквідація, безстроково!
Єдине, що може зберегти життя зрадника –здатися і відбути покарання, передбачене діючим українським законодавством.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"