Отримали коментар на наш Спротив про високі зарплати чиновників — від працівника бюджетної сфери з м. Харкова. Людина каже, що і близько немає тих зарплат, про які ми писали. Вона (людина) за лютий отримала 16,6 тис. грн. Можливо, в міністерствах і є високі зарплати, а на місцях — і близько немає. Навіть керівники відділів не отримують стільки. Тобто — у регіонах таких високих зарплат у бюджетників немає.
Тобто є великий перегин — між рядовими службовцями та верхівкою.
Складається враження, що держслужбовці поділяються на тих, які працюють на владу і на тих, які працюють на суспільство. На других, відповідно, влада чхати хотіла.
Бачимо, що керівники, саме які приймають рішення, не виконавці — отримують високі зарплати. Тобто ті, які мають ініціювати реформи й розвиток, отримають високі доходи, але саботують ці реформи.
Так, можна рекомендувати службовцям — якщо не подобається, що маленька зарплата, то нехай звільняються та йдуть працювати в приватний сектор.
Але тут на заваді виявляються певні обставини. Бо немає і достатньо розвинутого приватного сектору, щоб туди піти на працю. А ще немає часто ані хисту, ані бажання для роботи в приватному секторі.
Що робити?
Є один варіант. Сидіти й жалітись на весь світ. Чекати, коли трапиться щось скоріше: або хтось щось зробить, або коли нарешті життя завершиться. Так робить абсолютна більшість.
Але є й інший варіант. Потрібно створити потужну громадянську силу, здатну подолати олігархію і самій стати владою. І почати нарешті зміни в країні.
Для цього потрібно або приєднатися до чинної партії чи організації й долучитися до розбудови України. А якщо такі не знайдуться чи не підійдуть, то створити свою власну організацію і почати діяти в цьому ж напрямку.
З чого почати? З бажання. Має бути велике бажання все це зробити. Якщо бажання відсутнє, то це шлях до поповнення біомаси.
Почати потрібно з того, щоб шукати друзів, знайомих. З ними потрібно почати регулярно спілкуватись — щодо створення та розвитку громадянської групи. І першим завданням такої групи має стати визначення причин такого стану речей. А потім — визначення шляхів змін. Вивчати досвід успішних проектів з історії. І діяти. Шукати однодумців, збільшувати свою потужність. Пропагувати свої плани й долучати до їх реалізації якомога більше людей.
І це ніколи не пізно зробити. Навіть і в вісімдесят років можна почати, якщо енергії вистачить. Може хоч в цьому буде якась реабілітація, щодо свого попереднього життя у вигляді соціального дрона!
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ
(18 березня)