Для розвитку економіки потрібне не тільки радикальне спрощення умов ведення підприємництва та податкової системи. Так, це перше завдання, яке наша влада так і не хоче вирішити. Потрібні ще й інвестиції. І, як свідчить досвід, самі собою вони не з'являються. Ось яким чином діяв Сінгапур. Який сьогодні є однією з найрозвинутіших країн світу.
Це розповідає керівник Сінгапуру Лі Куан Ю. Який перетворив рибацький населений пункт в розвинуту сучасну країну.
«У боротьбі за виживання ми керувалися простим принципом: Сінгапур повинен стати більш організованим, більш ефективним і більш енергійним, ніж інші країни регіону. Якби ми були просто — так само хороші, як наші сусіди, у підприємців не було б жодних підстав для того, щоб влаштуватися в Сінгапурі.
Ми повинні були створити для інвесторів можливості працювати у Сінгапурі успішно і прибутково, попри відсутність внутрішнього ринку і природних ресурсів.
У серпні 1961 року ми утворили Управління економічного розвитку (УЕР). Вінсеміус (радник, нідерландський економіст) рекомендував створити його так, щоб інвестори мали справу з одним агентством, а не з великою кількістю відділів, департаментів і міністерств. На це агентство покладалося розв'язання всіх проблем, що виникали в інвесторів, — чи то земельні питання, постачання електроенергії та води або охорона навколишнього середовища і забезпечення безпеки праці.
Головні зусилля УЕР спрямовувало на залучення інвестицій у чотири основні галузі промисловості, які Вінсеміус рекомендував у своєму звіті: розбирання та ремонт кораблів, машинобудування, хімічна промисловість, виробництво електрообладнання та приладів.
Щоб зацікавити іноземних інвесторів можливостями ведення бізнесу в Сінгапурі, переконати їх надіслати сюди свої місії й особисто переконатися в цьому, чиновникам УЕР довелося добряче попрацювати. Спочатку, коли Чін Бок (помічник Лі Куана Ю) відвідував офіси міжнародних корпорацій, їхні керівники не завжди навіть знали, де розташований Сінгапур. Тож йому доводилося показувати їм на глобусах невелику точку на краю Малайського півострова в Південно-Східній Азії. Службовцям УЕР іноді доводилося відвідувати 40-50 компаній, поки одна з них направляла свою місію в Сінгапур. Вони працювали з невичерпною енергією, бо відчували, що від них залежало виживання Сінгапуру".
Ось такими справами робляться потужні економіки, а не "балабольством".
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ
(11 лютого)