Чим більший рівень капіталу, тим більше має бути в ньому державного сектору чи державного регулювання. Тобто, державної відповідальності та державного контролю. А чим менший рівень капіталу, тим, відповідно, більше лібералізму. Така економічна платформа називається градієнтна економіка.
Тут знаходяться багато критиків. Кажуть, що не можна контролювати великий капітал. Додають, в обов'язковому порядку, що держава — завжди поганий власник тощо.
Так от — всі ці критикани розповідають повну маячню.
Singapore Airlines є однією з найпрестижніших авіакомпаній світу, відомою своїм високим рівнем обслуговування та комфортом. Але хто ж є власником цього авіагіганта?
Singapore Airlines є публічною компанією, її акції котуються на біржі, але контрольний пакет належить державі Сінгапур, через інвестиційну компанію Temasek Holdings.
Як так? Чому державна компанія і така успішна?
В чому секрет успіху?
Лі Куан Ю., керівник Сінгапуру, в той час, коли країна перетворювалась з рибацького поселення в одну з найрозвинутіших країн світу розповідає про секрет успіху:
"Ми повинні були буквально плекати будь-яку компанію з потенціалом. Для стимулювання економічного зростання і створення робочих місць.
У липні 1972 був обід в присутності всіх профспілкових лідерів і топ-менеджерів компанії. Я пояснив, що Singapore Airlines повинна була стати конкурентною і самоокупною компанією. Якби вона зазнала втрат, ми б закрили її. Сінгапур не мав коштів для обслуговування авіакомпанії, як національного символу, як це зробили інші країни".
А це приклад, як Singapore Airlines, ЗА ДОПОМОГОЮ ВЛАДИ, вигризала собі ринкові ніші в міжнародному бізнесі:
"Найважливішим маршрутом були польоти до Лондона, але Велика Британія відмовлялася надати нам право на обслуговування цього маршруту.
Я домовився з Деваном (лідером профспілок), що в тому разі, якщо переговори з Великою Британією виявляться складними, він узгодить, зі спілкою працівників аеропорту, заходи, щодо здійснення тиску на Велику Британію, шляхом повільного обслуговування англійських літаків. Щойно члени НКПС (сінгапурські профспілки) почали свою акцію протесту щодо літаків британської авіакомпанії в аеропорту Пая-Лебар — посол Великобританії Артур де ла Map з'явився до мене з візитом. Я попросив його переконати уряд Великої Британії проявити розсудливість: британська авіакомпанія могла літати в Сінгапур, а сінгапурська авіакомпанія не могла літати в Лондон. Протягом кількох тижнів, дозвіл на польоти до Лондона було отримано і ми змогли літати однією з головних авіамагістралей світу: Лондон — Сінгапур — Сідней. Це дало змогу Singapore Airlines вийти на міжнародну арену.
Все залежить від влади! І те, як працюють державні компанії – також залежить від влади. Якщо влада не здатна організувати ефективне управління державної власності, то таку владу треба гнати!
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ
(9 січня)