Якщо прибрати корупцію в Україні, то країна може стати некерованою. На жаль, це факт. І про цей факт знає і влада, і міжнародні "партнери", і всі, хто розуміється в українській політиці. Чому це так?
Річ у тому, що в Україні заступників міністрів призначає Кабінет Міністрів України. Це відбувається за такою схемою:
* Подання: пропозицію, щодо призначення заступників міністрів, подає Прем'єр-міністр України на основі рекомендацій відповідного міністра.
* Рішення: остаточне рішення, про призначення, приймає Кабмін.
Звільнення заступників міністрів також здійснюється Кабміном, за поданням Прем'єр-міністра.
А підстави для призначення/звільнення — зазначені відповідно до законодавства України.
Це означає, що жоден міністр не може призначити необхідного йому для роботи заступника. Також він не може і звільнити заступника. Наприклад, якщо міністр вважає, що заступник спеціально саботує роботу або просто неефективний, то він не може його прибрати й призначити на посаду того, кого вважає потрібним.
Але і Прем'єр навіть не може звільнити чи призначити заступників міністрів за поданням міністра. Бо це може зробити тільки Кабмін.
А членів Кабінету Міністрів України призначає Верховна Рада України. Тобто міністри ЮРИДИЧНО позбавлені права керувати кадрами у своїх міністерствах. Риторичне питання: як керувати, якщо ти не маєш влади?
З міністрами ще складніше. Їх всіх призначає або звільняє Верховна Рада. Причому в цей процес може ще юридично включатися і Президент, залежно від типу міністерства.
Це означає, що Прем'єр-Міністр позбавлений реальної влади. Він може виконувати лише роль секретаря в засіданнях Кабміну. А Кабмін — не просто колегіальний орган, який не несе ніякої колегіальної відповідальності, він ще і призначається чи звільняється іншим колегіальним органом — Верховною Радою, яка також не несе ніякої відповідальності за свої дії.
От саме тому на допомогу для державного управління і приходить корупція.
Схема проста.
Вищим чиновникам дозволяється в певних, негласно встановлених рівнях, мати корупційні доходи. Про ці доходи всім відомо. Ніхто їх не чіпає до тих пір, поки вони виконують волю центральної влади, яка керує країною. У нас це Офіс Президента. Якщо чиновник робить щось не те що потрібно Офісу, то його завжди можна прибрати, нацькувавши на такого чиновника якийсь антикорупційний орган. А таких органів у нас наплодили дуже багато.
Цим і пояснюється факт того, що органів по боротьбі із корупцією багато, але корупція нікуди не зникає. Ці органи (САП, НАБУ, НАЗК, ВАКС, БЕБ, спецпідрозділи в СБУ, поліції тощо) створені не для боротьби із корупцією, а як інструменти впливу на державні кадри.
Щоб все це змінити є два шляхи.
Перший — змінити Конституцію України. Це довго і дуже складно. Необхідний результат, навіть при наявності політичної волі влади, буде — нескоро. І це — якщо рішуче діяти.
Другий — ввести в країні режим надзвичайного стану, щоб почати діяти так, як того потребують реальні обставини, а не недолуга Конституція. Але тут потрібна влада із залізними яйцями, а не по 17 гривень.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ
(25 листопада)