Ми отримали ще один комента на наш Спротив — про повернення українців додому з інших країн.
Ось цей:
"Я говорив і буду говорити. Розумію тих, кому нема куди повертатися. Нема ні дому, ні робити.
Але в нас багато людей, яким є куди повертатися. То якого фіга вони сидять за кордоном? Хай повертаються до України та "**башать", заради країни. Заради її великого майбутнього.
А то вони, бач, їм щось не подобається. Хай приїздять та роблять так, як подобається".
Емоційно можна зрозуміти ці слова. Бо якщо країна паршива, то винні тут всі громадяни. І якщо тепер ганяють по всьому світові, в пошуках кращої долі, то це логічний результат їх громадянської пасивності.
Але, якщо до цього ставитись практично, то так завжди було і всюди.
Проблема в тому, що такі емоційні посилання — не працюють. Рибка шукає де глибше, а людина — де краще.
Соціологія каже, що не більше 10% громадян, готові не драпати з країни, а залишатись і боротись за побудову нової, кращої країни. Це в будь-якій країні так. Це — природа людей. Звичайно, можна збільшувати цей показник, шляхом пропаганди. І так часто роблять. Але дуже швидко становиться зрозуміло, що пропаганда — брехлива.
Люди завжди йдуть жити туди — де краще. Це так робить абсолютна більшість. Можна їх називати мудаками, антипатріотичними чи ще якось. Але це ні на що не буде впливати.
Вихід є. І він теж відомий. І ми, "Поступ", якраз по ньому рухаємось. В країні присутні якраз ці 10%. Які хочуть змінювати СВОЮ країну. І готові жити в дупі, якийсь час, але при цьому — рухатися вперед і змінювати СВОЮ країну. Але для цього вони мають об'єднуватись у громадянську силу. І будувати країну ДЛЯ СЕБЕ, а не для того, щоб емігранти повернулись. ДЛЯ СЕБЕ! А не для олігархії.
Коли будують ДЛЯ СЕБЕ, то і країна — стає кращою. І емігранти повертаються. Або — інші емігранти прибувають.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"