Вбивство Ірини Фаріон — це, звичайно, злочин. Але далі не все так просто. Формуються, зараз в Україні, два великих прошарки, із діаметрально протилежним відношенням до цієї події. Одні вважають Фаріон – борцем за Україну. За українську культуру. Мову. Тепер вони порушують питання надання Фаріон звання Героя України, найменування на її честь вулиць та встановлення їй пам'ятників.
Другі мають прямо протилежні настрої. Вони вважають Фаріон — звичайною провокаторкою. Яка вносила розбрат в Україні. Яка ображала російськомовних громадян України. Що діяло на руку Кремля. Яка вважала українських російськомовних військових, які зараз воюють, "собакоротими". І те, що її вбили — зроблено абсолютно вірно. Бо влада ніяк не реагувала на провокаторську діяльність Фаріон. Якщо не рахувати те, що через протести студентів, її видавили з роботи Національного університету "Львівська політехніка". Хоча потім, 29 травня 2024 року, Львівський апеляційний суд постановив — поновити Фаріон на посаді професора кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук і виплатити їй заробітну плату за період прогулу — 124 тис. грн.
А ще ми бачимо, що знову, певні сили, стали розгойдувати українців зсередини. Вбивця Фаріон або його замовники мали б знати, до яких наслідків це повинно було б привести. Але все одно — вчинили замах.
Якщо Фаріон провокаторка, то її точно не треба було вбивати. Потрібно було боротися за те, щоб довести, що так — вона провокаторка. Або, врешті-решт, визнати, що — ні. Що вона реальний борець за мову, культуру.
В тому, що трапилось, винна в першу чергу — влада. Вона виявилась — не здатною розплутати ці сперечання. І цією ситуацією скористались екстремістські сили. Є підозри, що цю ситуацію будуть продовжувати розгойдувати.
Є простий принцип: якщо влада не здатна встановлювати справедливість в країні, через ефективну правоохоронну систему, то рано чи пізно це будуть робити самі люди. Методом самосуду. І в багатьох випадках, першими жертвами такого самосуду, становляться якраз владні діячі. Тобто спалахує звичайна революція, бунт. Який ніколи до добра не доводить.
Але через те, що при владі у нас олігархія, то їй — байдужі ці речі. Для них головне — влада і бізнес, за допомогою влади! Проте, вони можуть втратити й бізнес, і владу. А СПРАВЕДЛИВІСТЬ каже, що так і повинно відбутись!
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"