Українська Держава (Другий Гетьманат) існувала з 29 квітня 1918 до 14 грудня 1918, коли Гетьман Скоропадський зрікся влади. Щоб зрозуміти внутрішню національну політику в цей період, приводимо один факт. В цьому, Другому Гетьманаті, Заступником Міністра закордонних справ був Олександр Палтов. Через відсутність у міністра закордонних справ (науковця Дмитра Дорошенка) організаторських здібностей, Палтов фактично виконував його функції.
Ось що пише про нього працівниця міністерства того часу Надія Суровцова.
Цікава і сама постать Суровцової. В 1918 році емігрувала до Австрії. Захистила дисертацію за темою "Богдан Хмельницький та ідея української державності". Стала там доктором філософії. Але потім повірила новій владі й у 1925 році приїхала до СРСР. А ця влада її у 1927 році заарештувала і тримала в таборах аж до 1954 року – 27 років. Потім жила в Умані й померла аж у 1985 році, 89-літньою бабусею.
Залишила мемуари.
Ось що вона каже про фактичного Міністра закордонних справ уряду Скоропадського — Олександра Палтова:
"Палтов був людиною дуже тертою, бувалою "у сферах" (чого бракувало всім нашим діячам переважно просвітянського типу). Він одразу вхопив основні тези своєї нової батьківщини й почав студіювати те, чого йому бракувало. Наприклад, він, людина вже літня, відчув певні невигоди від незнання мови. І яка я була здивована, коли він попрохав мене давати йому уроки української мови. Спочатку я подумала, що це просто трюк для здобуття симпатій українських кіл через мене, так би мовити, з розрахунком на жіночу балакучість. Але де там! Я почала систематично їздити до нього, до гетьманського палацу, де він жив, і як же прів мій камергер, який учив задані мною лекції, попри незвичайну зайнятість в той час такими важливими державними справами! Палтов учився, насправді вчився і працював. Його цікавила історія, економіка, окремі проблеми українського державного будівництва. Це була не наша людина, але вона викликала до себе повагу. Не кажучи вже про те, що він справді розумівся на дипломатії…".
Звернемо увагу, Палтов народився і виріс у Санкт-Петербурзі, був росіянином. І його зацікавленість Україною була не через закоханість до України. А тому, що таку політику проводив Гетьман Скоропадський, теж, до речі, колишній царський РОСІЙСЬКОМОВНИЙ (!!) генерал. І ніхто на людей не гавкав, що вони на мові не розмовляють, як у нас деякі роблять зараз. Вони самі виявляли бажання переходити на українську, бо так було зручніше й вигідніше!
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!
"Поступ"