Всі проблеми України є наслідком тільки однієї причини: Україна слабка держава. Світ так побудований, що слабкість не пробачається. Слабкі завжди є ціллю інших. Слабкими завжди користуються. Слабкі завжди є або ресурсом для сильних, або інструментом в руках сильних.
Для подолання цієї проблеми потрібна консолідація всього народу. Всього. І з владою в тому числі. Якщо ми це питання не вирішимо, то Україна перестане існувати, а український народ розчиниться серед інших.
Тому і є зараз одне питання, яке повинно стояти перед кожним українцем.
Найбільше турбує — чи знайде суспільство, спільно з владою, волю консолідуватись та направити усі зусилля на спротив, щоб уникнути фізичного знищення держави та нації?
Ми пропонуємо ознайомитись із думкою по цьому питанню із непересічним громадянином. Людиною з активною громадянською позицією, поступівцем, військовим, снайпером, який воює з самого початку війни — Павлом Постригачем, позивний — Леон.
Щоб було більше зрозуміло, що собою являє Леон, ми додаємо невелике відео із ним. Бо не всіх, хто здатен щось говорити, потрібно слухати.
То чи можлива консолідація всіх зусиль українців? Бо є думка, до речі, яку постійно просуває Кремль, що це неможливо.
Леон:
Риторичне питання: Як не програти війну з кацапами?
З дзвіниці бійця-добровольця спецпідрозділу Сил Оборони.
В сухому залишку, на третьому році активної фази воєнних дій, маємо доволі складну ситуацію всередині. Активна частина, що складається з вмотивованих учасників сил оборони, волонтерського руху та економічного тилу — критично зменшується: герої гинуть, бізнес зазнає постійних утисків від «кровососів». Відтік молоді та людського ресурсу стрімко продовжується. Пасивна частина суспільства надалі інертна, дієвих інструментів, котрі б заставили їх ворушитись, поки не знайдено чи не застосовано. Шлунків та "почекунів" достатньо, але на них, якось, наплювати. Влада не в змозі налагодити адекватну підготовку цивільного населення, слабка мобілізаційна політика не дає змоги вчасно поновлювати втрати. Відсутність покарання на усіх рівнях, надалі, породжує тотальну безвідповідальність та безкарність.
Доволі боляче спостерігати за цим фарсом, знаючи, що у випадку поразки відкотимось назад — в темні часи — без роду та племені. Але я особисто впевнений, що ресурс для спротиву досі колосальний і нам варто лише консолідуватись та направити разом усі зусилля в правильне річище.
Для народу в цілому:
🛡️Прийняти реальність, де є жорстока війна і лише два сценарії розвитку
🛡️Прийняти реальність, де вірогідний сценарій поразки — рівнозначний фізичному знищенню чи вигнанню
🛡️Направити особисті та колективні зусилля на підтримку ближнього, контроль влади, зміцнення обороноздатності
🛡️Викладатись на 100%, відмовитись від нарікань, чвар та очікувань
Основне питання, котре має собі поставити кожен: якщо ти не у Силах Оборони, то що ти для Сил Оборони?
Для влади:
🇺🇦 Чесний діалог з народом
🇺🇦 Покарання за зраду, бездіяльність, клептоманію, некомпетентність
🇺🇦 Адаптація законодавчої бази, розвиток власного ВПК, робота з цивільним населенням, збільшення економічних свобод для бізнесу
Щодо влади, то тут цей перелік можна збільшувати без кінця-краю. Але саме влада має консолідувати суспільство та організовано направити все це в правильні ініціативи. Можливі також сценарії, коли громадяни можуть стати одним цілим, незалежно від влади, але це завжди відбувається в самі критичні моменти й що від країни вдасться зберегти після наступного критичного моменту, поки невідомо.
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ
"Поступ"