Ми отримали, на наш Спротив від 25 травня, щодо закриття від розголосу деяких судових рішень, такий коментар: "Чому в Конституційний Суд не подаєте, а тут повітря струшуєте, грошей на позов немає?".
В цій критиці є два аспекти:
1. По сутності питання. Тобто — питання щодо ефективності звернення до Конституційного Суду.
2. Стиль коментаря — тролінг (критиканство).
Щодо звернення до Конституційного Суду — то подання, до цього суду, нічого не змінить.
Це вже було і не раз. Навіть якщо Конституційний Суд і приймає якесь рішення, то Верховна Рада просто приймає інший, аналогічний, закон.
Змінюються кілька речень і все — це новий, абсолютно інший закон. І рішення Конституційного Суду вже не впливає на чинність такого закону.
Іноді намагаються робити петиції. До того ж Президента.
Але і це неефективно. Навіть, якщо петиція і набирає необхідну кількість підписів, то вона не буде реалізована. Поки влада сама не захоче її впровадити тоді, коли їй це буде вигідно. Навіть, якщо сильно притиснути владу і все-таки змусити прийняти якийсь закон, то все одно — нічого не вийде. Влада завжди може прийняти якусь нісенітницю та назвати її законом і таким чином "закрити" питання, яке підіймають громадяни.
Яскравий приклад — це прийняття закону про люстрацію — під тиском Майдану у 2014 році. Закон про люстрацію прийняли. Але він не має ніякого відношення до реальної люстрації. Просто зробили ще один інструмент для боротьби із конкурентами за владну годівничку.
Наші громадяни нарешті мають перестати жити в країні рожевих поні й зрозуміти, що у владі — олігархія. Тобто — поєднання бізнесу і влади. А олігархії взагалі байдуже — чого хочуть громадяни й що потрібно для розвитку країни.
Проти олігархії може боротись лише інша сила — потужна громадянсько-політична сила. Але вона якраз і створюється саме такими діями, які наш критикан назвав "струшуванням повітря". Чим більше "струшувати повітря", тим більше громадян почне розуміти — що насправді відбувається в Україні й що потрібно робити. І будуть, поступово, гуртуватись рядом з тими, хто "струшує повітря", всі інші. Це і є шлях до створення нової громадянської сили, яка повинна буде прибрати олігархію із влади.
А щодо брутальності в підході до критики наших дій, то тут все просто. Це притаманне тим, хто ніколи й нічого не робив для розвитку країни, такі громадяни, зазвичай, тільки критикують. Або й більше — самі служать на користь олігархії. Зазвичай той, хто щось робить, ніколи не критикує тих, хто теж щось робить. Навіть якщо бачить, що це "щось" і робиться невірно. Зазвичай критиканство, яке обмежується словами без логічних планових дій по зміні ситуації в країні — це свідчення того, що критик — є звичайним соціальним дроном.
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ
"Поступ"