Зеленський заявив, що "немає нації, яка здатна зупинити таку війну лише своїми зусиллями". З цими словами, він звернувся до лідерів світу і нагадав про Саміт миру, який має розпочатись 15 червня у Швейцарії. Наразі, свою участь підтвердили вже понад 80 держав.
Відомо, що Україна, з десяти пунктів "Формули миру Зеленського", виносить на цей саміт лише три:
1. Ядерна енергетична безпека.
2. Продовольча безпека.
3. Обмін усіх на всіх та повернення дітей, яких Росія силою вивезла на свою територію.
Як видно з цих пунктів, мову на саміті про завершення війни не збираються вести. Тоді навіщо вони всі там збираються? З якою реальною метою збираються приїхати представники понад 80 країн світу? І чому така поважна країна, як Швейцарія, все це організовує?
Зеленський дає таке пояснення: "Якщо всі країни підтримають, далі розроблять технічний покроковий план і — потім вже презентують. На різних майданчиках, різних країн, будуть спілкуватися з представниками Росії. А тоді — вже Росії доведеться відповідати більшості світу".
Цікаво, що Росію на цей саміт не запрошували й не збирались запрошувати.
Одночасно відбувається й інше дійство.
Бразилія і Китай пропонують провести інший саміт для обговорення пропозицій, щодо деескалації війни в Україні. При цьому наполягають на "рівній участі" обох сторін. Як пише Bloomberg, обидві країни опублікували заяву, в якій виклали "спільні розуміння, щодо шляхів врегулювання російсько-української кризи".
І, в цей же самий час, Путін з усіх майданчиків просить про перемовини, але — при цьому, одночасно, заявляє про нелегітимність Зеленського. Тобто — переговори йому потрібні, але того, хто їх може з ним вести, він перестав визнавати. Навіщо ці заяви й для кого?
Можна було б сказати, що це звичайна балаканина, елемент ворожої пропаганди. Але, якщо взяти до уваги, що два різні табори, проамериканський і прокитайський, все-таки якийсь великий рух по війні організовують, то скоріш за все — Путін має на увазі переговори не із Зеленським, а глобальні. Тобто — на рівні основних країн світу. І вже там все повирішувати. Затвердити це, наприклад, на Раді безпеки ООН, а Україну — просто поставити перед фактом того, про що домовляться.
Так вже робилося у світі, коли завершували війну в Кореї й ділили її на Північну та Південну. Таке можна робити тільки зі слабкими країнами.
Переможемо!
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ
"Поступ"