Так, поступово всі вже починають прозрівати, що Русь - це країна, яка не мала ніякого відношення до московських земель. Назва "Росія" з'явилась лише 22 жовтня 1721 р., а до цього це було Московське царство. І населення його не мало ніякого відношення до слов'ян. Його основу складали угро-фінські народи.
Лише після об'єднання України (Гетьманщини) та Московського царства у військовий союз у 1654 році русичі, або руси, або русини, або українці, або малороси (це все синоніми) почали поступово інфільтруватись у Московське царство.
І тут виникає питання: якщо в Московії в ІХ–ХІІІ ст. жили фінські племена, то яким чином вони стали спілкуватися слов’янською мовою?
Відповідь на це дають самі московити. Був у російської імператриці Катерини ІІ дворянський історик Іван Болтін, вірний підручний.
Він був генерал-майором, вивчав історію. Навіть працював деякий час в Україні начальником Васильківської митниці.
Написав книгу "Зауваження на історію стародавньої та нинішньої Росії п. Леклерка", де завзято відстоював велич Московії.
От він і дав відповідь про російськомовних фінів. І вона дуже проста: "Утвердження слов’янської мови було результатом запровадження християнства".
Фіни, приймаючи християнство, зверталися до Бога слов’янською мовою. Мовою молитви. У побуті ж вони дуже довго зберігали рідну мову. Навіть у XIX ст. в центральній Росії були цілі повіти, де люди розмовляли рідною, фінською мовою.
Ось що кажуть самі московити: "Деякі з компактних балтійських поселень, — скажімо, ті, що розташовувалися в межиріччі Яузи і Неглинної, збереглися і в набагато пізніші часи". Це відзначає у своїй книзі "Про Московські справи" курляндець Я. Рейтенфельс, який мешкав у Москві наприкінці XVII ст. У цій же книзі розповідається, що іновірці в Москві поклонялися у ті часи своєму фінському богові Кардо–Сярко на Поганому ставі. Поганий став – це сьогодні те, що зветься Чистими прудами в Москві.
Це питання розібрав український історичний дослідник Володимир Білінський.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!