Президент Байден призначив Пенні Пріцкер спецпредставницею з економічного відновлення України. Пріцкер – колишній міністр торгівлі США.
"Пріцкер як спецпредставник принесе на цю посаду свій багаторічний досвід та експертність. Працюючи у взаємодії з владою України, нашими союзниками і партнерами, міжнародними фінансовими установами і приватним сектором, вона стане драйвером зусиль США для відбудови української економіки", – заявив Президент США.
"Спецпредставниця Пріцкер допоможе уряду України впроваджувати реформи, необхідні для посилення економіки", – додав він.
Сама Пріцкер заявила наступне: "Буде окремий фокус на реформах, що стосуються прозорості та підзвітності відбудови – це зміни регуляторного середовища, правоохоронних органів, судової системи, у сфері боротьби з корупцією, управління держпідприємствами тощо.
То що, нарешті розпочнуться в Україні реформи?
НІ!
Ще раз - НІ!
Кожен має зрозуміти, що реформи ніколи не експортувались. Вірніше, реформи можуть бути експортовані у країну, але це будуть вже реформи на користь країни експортера. Справжні реформи, розвиток країни - це завжди є результатом надзусиль власної влади, власного народу. Це палке бажання зробити країну потужною. А якщо США вимушені нав'язувати Україні "драйвера зусиль США для відбудови української економіки", то це свідчить, що вони розуміють, що діюча українська влада точно не має такого палкого бажання. Але і нав'язати таке бажання неможливо!
Діючу владу можна лише змусити зробити якісь критичні для США речі. Ці критичні речі не для України, а для гарантій функціонування західного капіталу в Україні. Звичайно, в умовах повної імпотенції влади в справах розбудови економіки і тотальної корупції, це вже непогано. Але недостатньо. Для того, щоб Україна почала розвиток і почалися реформи, повинна бути інша влада і інший Президент. Теперішні яскраво продемонстрували свої здібності.
Чи можна сприймати призначення спецпредставниці з економічного відновлення України як знак скорого звершення війни?
Скоріш за все - НІ!
Бо реформи можна робити і під час війни. Вірніше, найкращий час для реформ саме якраз під час війни. Бо подавляється будь-яка опозиція. Цим наша влада не скористалась, хоча повинна була б. Замість цього вона нам нав'язувала тезу, що "не на часі" і ціла купа довірливих українських громадян велися, а деякі продовжують вестися, на цю відмазку.
Переможемо.
ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!