Багато співвітчизників чекають на супермена. Цей герой має променями з очей випалити корупцію, могутніми руками підняти економіку, крижаним подихом заморозити зростання цін у магазинах.
Ми любимо читати фантастику, а не політологічну літературу. Нам подобається, щоб нас захищали. Однак не звертаємо жодної уваги на самозахист. Нам імпонує отримувати «на халяву», а не заробляти. Врешті-решт, ми чекаємо, щоб хтось прийшов і за нас все зробив. Так вже влаштовані деякі люди. І їх багато.
Мені імпонує Міхо як медійна персона. Він дуже харизматичний. Але він не супермен. Його успіхи в Грузії – це не лише його заслуга. Він мав команду реформаторів (у тому числі покійного Каху Бендукідзе), які йому допомагали. Чи є в нього команда в Україні? Команда, яка почне проводити його політику? Не впевнений. Зрештою, мабуть, все закінчиться, як завжди? Ми знову розчаруємося і будемо в черговий раз чекати на нового харизматичного лідера. Нічого нового.
Змінити все можна лише своїми руками. А той, хто чекає на супермена, мабуть, все ще не вийшов із віку, коли вірять у Діда Мороза.