Єдина спільна мета кожного українського громадянина має бути – побудова Великої України. Відповідно і мета громадянської організації «Поступ» є такою ж – Велика Україна. Але поки при владі олігархія (поєднання бізнесу і влади), то побудова Великої України неможлива.
Олігархія є наслідком діючої демократичної системи влади: ГРОШІ >> ВИБОРИ >>ПРИХІД ДО ВЛАДИ >> ПОВЕРНЕННЯ ГРОШЕЙ ІЗ ПРИБУТКОМ! Висновок простий, треба цю систе- му прибрати. Тобто – «Демократію ГЕТЬ!».
Тож ще 2020 року нами було розміщено борд з гаслом «ГЕТЬ ДЕМОКРАТІЮ».
Однак підрозділи СБУ у Київській області чомусь запідозрили в наших діях замах на заміну конституційного ладу в Україні.
Але СБУ лише перекинуло це питання на Дежпродспоживслужбу в рамках недобросовісної реклами. А Дежпродспоживслужба прийняла неправомірне на нашу думку рішення про накладання на ГО «ПОСТУП» штрафу за недобросовісну рекламу.
Тож ми подали позов до суду на Держпродспожив службу та оскаржили рішення Держпродспоживслужби.
При цьому ми ВИМАГАЛИ та ВИМАГАЄМО, щоб судовий розгляд був відкритим з викликом сторін.
Проте, Голова Окружного адміністративного суду м. Києва пан Вовк (той самий, щодо якого якось мляво йде кримінальне провадження щодо захоплення влади) приймає рішення про відмову у відкритому розгляді.
А СБУ та Держпродспоживслужба також активно заперечують проти відкритого розгляду:
Такої ж «невідкритої» думки дотримується Шостий Апеляційний адміністративний суд.
Але ж вони (СБУ та Держпродспоживслужба) вважають, що праві. Чого вони так не хочуть відритого розгляду? Чого не хочуть поставити в суді всі питання?
Напевно тому, що їм самим доведеться надати відповідь на дуже прямі та дуже прості запитання.
А от відповіді саме на прості запитання проявлять усю безглуздість їх дій та рішень.
Адже ніхто не заважав співробітникам СБУ звернутися до «ПОСТУПУ» з вимогою про надання пояснень щодо можливих дій, направлених на зміну конституційного ладу в Україні. І це при тому, що в своїх документах Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України говорить про двозначність.
Проте свій формалізм та бездіяльність не дуже хочеться визнавати в судовому засіданні. Оскільки за таких обставин рішення суду буде очевидним. А це в свою чергу «пахне» перевищенням повноважень, замахом на свободу слова тощо.
Також ніхто не заважав працівникам Держпродспоживслужби діяти виключно по Закону. Але ж ні. І тепер у відкритому судовому засіданні їм би довелося прямо визнавати недбале ставлення до своїх службових обов’язків (ст. 367 КК України). А встановлення таких фактів у судовому засіданні беззаперечно матиме наслідки для конкретних посадових осіб.
Саме небажання нести відповідальність за свої дії та рішення призводить до «таємного правосуддя».