Запам’ятайте ці слова: «Якщо влада не долає корупцію за півроку, то вона має йти геть!».

Якщо вам кажуть, що корупція проросла наскрізь. Що все робиться, аби її прибрати, але поки не вдається, то вам брешуть! 

Не приборкати корупцію можна лише в двох випадках. Перший, і, зазвичай останній – влада цього робити не хоче! І замість цього просто триндить про антикорупційну роботу. Так, іноді буває і другий випадок, але дуже, дуже рідкий. Це коли влада хоче навести лад в країні, але не вміє це зробити, або не має сили це зробити Це означає, що влада недолуга. І така влада має йти геть, щоб не демонструвати свою імпотентність! І в першому, і в другому випадку влада має піти геть! Як недолуга! Термін для того, щоб прибрати корупцію – шість місяців! Все! Досвід історії доказав, що цього достатньо. І робити це має саме влада. А не якісь громадські діячі чи громадськість, а саме влада! Так, допомога громадян необхідна і реально сприяє процесу. Але не є вирішальним фактором.

Мотив Майдану 2013-2014 був в основному – тотальна корупція. Це в першу чергу не дає спокійно жити звичайним людям. Бо вони бачать, як жирують судді, депутати, високі правоохоронці, чиновники. І при цьому країна йде у прірву! Ненависть до цієї мерзоти зашкалює. Кожна нова влада обіцяє побороти корупцію, але після її приходу, все залишається по-старому.

Чому ж так? Так все дуже просто. Бо діє демократична формула влади: гроші – вибори – прихід до влади – повернення грошей із прибутком! Це бізнес. Спочатку вкладаєш гроші в політичний проект, а потім витягуєш гроші, які вклав.

Починаючи з 2014 року нам влада вішає локшину на вуха, розповідаючи по боротьбу із корупцією. Понаплодили різних антикорупційних органів. Стільки наплодили, що нормальна людина навіть і запам’ятати назви всі не може! Ось, подивіться перелік цих боротьбистів із корупцією:

- НАЗК (Національне агентство із запобігання корупції), головне завдання: запобігання корупції;

- НАБУ (Національне антикорупційне бюро України), завдання: розслідування фактів корупції на найвищому рівні;

- САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) має займатись процесуальним керівництвом розслідувань корупційних дій;

- АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) займається розшуком активів та управління ними;

- ДЕРЖФІНМОНИТОРИНГ (Державна служба фінансового моніторингу)  займається збором, аналізом та оприлюднення інформації щодо можливих випадків відмивання грошей та коштів, щодо яких є підозри в їхньому кримінального походженні;

- ВАКС (Вищий Анти-корупційний Суд) має займатись судовим розглядом справ з ТОП-корупції.

Виникає просте і логічне запитання: якщо є ціла армія боротьбистів із корупцією, то чому ж корупція нікуди не дівається? 

І зверніть увагу, всі ці дармоїди, які сидять в зазначених органах виконують три дуже важливі функції.

Перша. Пожирають велику купу грошей платників податків. Причому у всіх цих розсадниках трутнів зарплати такі, що краще про них не говорити, щоб не піднімався кров’яний тиск!

Друга. Піднімають вартість корупційного ринку послуг. Бо тих, хто контролює цей ринок становиться більше. Тобто корупцію збільшують.

Третя. Морочать голову звичайним громадянам, які ніколи і ніякими корупційними діями не займались. Бо, наприклад, якщо вводиться додаткова звітність по фінансових потоках, по платежах по картках, по бенефіціарах, тощо, то це точно не припиняє корупцію. Корупціонерів цим не можна зупини. Бо завжди можна обійти ці перепони, а по дорозі збільшити вартість корупційних послуг. 

Все зазначене свідчить тільки про одне. Влада робить просту імітацію боротьби із корупцію. Це ще півбіди. Бо вона ще й своєю імітацією ускладнює життя порядним громадянам. Олігархію геть! Геть демократію, яка породжує корупцію!