ДОКТРИНА «ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА»
РОЗДІЛ V. ПЕРШОЧЕРГОВІ РЕФОРМИ
Реформа правоохоронної системи. Реформа судової системи
Одночасно з подоланням корупції головним вектором реформи судової системи повинна стати зміна акценту її роботи в бік справедливості. Ніякого від громадян незалежного суду не повинно бути. Судді «не на Місяці живуть». Вони стають суддями не для того, щоб формально забезпечувати виконання законів, а для того, щоб вершити справедливість, орієнтуючись на закони. Якщо виникає протиріччя між встановленням справедливості і законом, то перемагати має справедливість. Закон же, в цьому випадку, повинен оперативно змінюватися.
Так, реформа системи правосуддя має ґрунтуватися на таких принципах:
- Принцип справедливості. Рішення суду, що стосуються громадян, мають базуватися не просто на законі, а й, в першу чергу, на поняттях справедливості, що існують у суспільстві. Справедливість має базуватися на законі, а закон на справедливості.
- Принцип однакового застосування законодавства. Рішення суду мають відповідати усталеній судовій практиці. Кожен повинен мати реальну можливість спрогнозувати рішення суду за його справою, якщо аналогічна справа вже розглядалася.
- Принцип довіри. Суддями мають бути лише ті люди, яким довіряють громадяни. Вирішальним повинна бути не юридична освіта, а довіра людей.
Окружний адміністративний суд міста Києва вчергове показав, що недовіра людей до суду є абсолютно справедливою. В цьому рішенні, у справі, де «Поступ» судиться за скасування штрафу Держпордспоживслужби, суд виніс абсолютно абсурдне рішення:
1) Суддя Вовк Павло В’ячеславович не задовольнив нашу заяву про розгляд справи з викликом сторін. Він прийшов до висновку, що наша справа незначна, а отже — на наше право приймати участь суді можна наплювати.
2) Суд проігнорував наші докази, які ми надавали разом з позовом. Він не дав оцінку а ні листу з Мінюста про те, що ГОшка «Всеукраїнська рекламна коаліція» не є експертною установою, а тому її висновок не є доказом для суду; а ні висновку інституту Держави і права імені Корецького, де вказано, що гаслом «Геть демократію» ми нічого не порушили і ні до чого не закликали; а ні 24-м листам з СБУ про те, в яких вказано, що для того, щоб сказати чи є гасло протизаконним — треба ЕКСПЕРТИЗА! Але хто така СБУ, щоб її слухати? Тим паче, коли не вигідно.
3) Зазвичай, суд керується Законом! Але не в нашому випадку... Спочатку суддя пише, що законодавчого визначення терміну «демократія» нема, а потім, починає писати про якісь «загально визначені поняття демократії», а також тлумачити Конституцію, намагатися виділити з неї ознаки терміну «демократія» і робити висновок, що наша реклама може зашкодити державі і може закликати до незаконних дій. Як зашкодити? До яких незаконних дій? Про це, звісно, ні слова. Як відсутність шкоди державі пов’язана з існуванням демократії? Також пусто. Просто шкодить і все, крапка, бо так вважає суддя і якісь люди з іншої ГОшки.
4) Ще раз хочемо звернути увагу, суддя суду першої інстанції Окружного адміністративного суду міста Києва тлумачить Конституцію! Чи може якимось таємним циркуляром йому дали особливі повноваження, які до цього були лише в Конституційного суду України? Звісно, на нього суддя також не посилається. На то він і таємний.
5) Суддя сам послався на закон, де написано, що доказом можуть буди висновки ЕКСПЕРТА! А експерт - це фахівець, який має ліцензію (свідоцтво) і несе КРИМІНАЛЬНУ відповідальність за те, що пише в експертизі! Сам послався і сам же його й проігнорував. Бо ніякої експертизи ніхто не робив. Дуже зручно так судити!
З таким підходом можна штрафувати за вивіску “Продам сосну”, бо це примушує до зайняття проституцією орального характеру. А за оголошення “продам молоду, породисту суку” - взагалі можна садити за замах на торгівлю людьми. Чому ні? “Всеукраїнська рекламна коаліція” будь-яке марево наркомана зробить експертним висновком.
Олімпіад Соломонович Йоффе, громадянин України
---------------------------------------------------
Рішення Окружного адміністративного суду
за позовом ГО «ПОСТУП» до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (третя сторона - Служба безпеки України) про визнання протиправними рішення та постанови
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2021 року м. Київ
№ 640/17269/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Громадської організації «ПОСТУП» до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба безпеки України про визнання протиправними рішення та постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Громадської організації «ПОСТУП» (далі також - ГО «ПОСТУП», позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві (далі також - Головне управління, відповідач-1), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - відповдач-2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 9 від 18 грудня 2020 року про визнання зовнішньої реклами недобросовісною;
визнати протиправним та скасувати постанову Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 001 від 11 січня 2021 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою суду від 25 червня 2021 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Службу безпеки України (далі також - СБУ, третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушення позивачем вимог законодавства, встановлення суб`єктом владних повноважень яких стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення та постанови.
В наданих суду відзивах на позовну заяву, відповідачі заперечують проти заявлених позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення та постанова прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, третя особа у наданих поясненнях, наголошує на обґрунтованості прийнятих рішення та постанови, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення і постанови, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
30 липня 2021 року від ГО «ПОСТУП» надійшло клопотання про розгляд справи №640/17269/21 в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам та третій особі була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням отримано для розгляду звернення Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України щодо розповсюдження зовнішньої реклами з умовною назвою «Демократію ГЕТЬ!» за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе в напрямку м. Києва (щит №174-А) (т. 1 а.с. 46-48).
Розповсюджувачем реклами ТОВ «Мега Імідж Груп» листом (вх. № 16/10/2020 від 16 жовтня 2020 року) повідомлено, що рекламодавцем реклами з умовною назвою «Демократію ГЕТЬ!» відповідно до договору на проведення рекламної кампанії №11/06/2020 від 11 червня 2020 року є ГО «ПОСТУП» (т. 1 а.с. 54-55).
10 листопада 2020 року відповідачем-1 складено протокол про порушення законодавства про рекламу, відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693.
Головним управлінням направлено вимогу від 10 листопада 2020 року № 06.6/17927 рекламодавцю ГО «ПОСТУП» про необхідність надання документів, пояснень, а також іншої інформації, необхідної для здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу (т. 1 а.с. 57-58).
У відповідь на вимогу, позивачем направлено лист (вх. № 36965/06-06.6 від 24 листопада 2020 року), до якого було додано копії примірників газети «Громадянська республіка» №№ 885, 876; договору № 11/06/20 від 11 червня 2020 року з додатком № 1 та додатком № 2 до цього договору; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000256; платіжного доручення № 29 від 17 червня 2020 року (т. 1 а.с. 59).
Так, в примірниках газети «Громадянська республіка» зазначено наступне: «Все вірно, ГО «ПОСТУП» виступає проти демократії, тобто проти демократичної формули влади: «Гроші- вибори - прихід до влади - звернення грошей із прибутком». Тобто ми виступаємо проти олігархії».
З метою з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи і потребують спеціальних знань Головним управлінням направлено сюжет реклами до Всеукраїнської Громадської організації «Всеукраїнська рекламна коаліція» для проведення експертизи змісту реклами (т. 1 а.с. 88-90).
В експертному висновку Всеукраїнської Громадської організації «Всеукраїнська рекламна коаліція» зазначено, що об`єкт експертизи є рекламою, яка пропонує ліквідувати демократію. Рекламний текст «Демократію ГЕТЬ!», на думку експертів, протирічить Конституції України, та є закликом до дій, які можуть спричинити порушення законодавства та порушує основний принцип реклами, а саме законність, та є недобросовісною рекламою, що може завдати шкоди особам, державі чи суспільству, що є порушенням вимог частини першої статті 7, пункту третього частини першої статті 8, статті 10 Закону України «Про рекламу» (т. 1 а.с. 167-169).
27 листопада 2020 року на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 10 листопада 2020 року прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (т. 1 а.с. 78).
17 грудня 2020 року в приміщенні Головного управління відбулося засідання стосовно порушення ГО «ПОСТУП» вимог частини першої статті 7, пункту третього частини першої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», за наслідками якого складено протокол засідання №310 (т. 1 а.с. 85-87).
18 грудня 2020 року відповідачем-1 прийнято рішення № 9 про визнання зовнішньої реклами в якій використано рекламного слогану текстове повідомлення «Демократію ГЕТЬ!», недобросовісною (т. 1 а.с. 4).
Рішенням відповідача-2 від 11 січня 2021 року № 0001, за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, накладено на рекламодавця ГО «ПОСТУП» штраф у розмірі 69 000, 00 грн. (т. 1 а.с. 98-99).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» (далі також - Закон).
За приписами ч. 1 статті 1 Закону, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.
Статтею 7 Закону встановлено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 8 Закону, у рекламі забороняється: подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров`ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки.
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 10 Закону, недобросовісна реклама забороняється. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону.
Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - Держпродспоживслужба), затвердженим, постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до пункту 7 Положення, Держпродспоживслужба здійснює повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 25 лютого 2016 року № 8 встановлено, що Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - Головне управління) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами на території м. Києва.
Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 статті 27 Закону).
Відповідно до ч. 2 статті 27 Закону, відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Матеріалами справи встановлено, що розповсюджена за адресою: Брест-Литовське шосе в напрямку міста Києва, зовнішня реклама, в якій використано рекламний слоган, текстове повідомлення «Демократію ГЕТЬ!» містить відомості, заклик до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров`ю та життю людей та може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, перебільшення та дискредитує основні засади, визначені Конституцією України, чим порушено ч. 1 статті 7, п. 3 ч. 1 статті 8 Закону, внаслідок чого таку рекламу визнано недобросовісною оскаржуваним рішенням від 18 грудня 2020 року.
Відповідно до статі 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
На даний час, незважаючи на широке використання поняття демократія в Конституції та Законах України, офіційного законодавчого визначення даного терміну немає, а відтак визначати поняття «демократія» можливо лише користуючись науковими джерелами.
Виходячи з загальноприйнятого визначення поняття «Демократія», демократія це політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або через обраних представників (представницька демократія).
Демократія може здійснюватися через реалізацію і гарантування захищених законом демократичних прав людини і громадянина.
Це випливає зі змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, демократична держава покликана забезпечити весь комплекс прав людини і громадянина, передбачених чинним законодавством в усій багатоманітності їх прояву: закріплених як у Конституції України (особистих, політичних, соціально-економічних, соціально-культурних тощо), так і в галузевих актах. Реалізація і гарантування усього комплексу цих прав є головною формою здійснення демократії.
Діяльність системи державних органів ґрунтується на демократичних принципах. Існування демократії неможливе без здійснення принципів плюралізму, гласності, поділу і децентралізації влади. Саме через застосування цих та інших принципів здійснюють народний характер влади і можливі прогресивні перетворення.
Демократія виражається у відповідних формах здійснення народовладдя. Згідно зі статтею 5 Конституції України народ здійснює владу як безпосередньо (пряма форма: вибори, референдум, громадські ініціативи та обговорення тощо), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька форма, реалізується через обрані народом органи первинного народного представництва).
Аналіз приписів статті 26 Закону дозволяє зробити висновок про те, що уповноважені державою органи контролю за дотриманням законодавства про рекламу суб`єктами господарювання при наданні рекламних послуг здійснюють контроль за рекламою, яка вже розповсюджується за замовленням рекламодавця та споживається невизначеним колом осіб, на яких така реклама спрямована.
В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що втручання держави у свободу вираження поглядів та свободу поширення інформації, гарантоване статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде правомірним якщо відповідатиме трьом критеріям: законність втручання; їх демократичність (формальності, обмеження або штрафні санкції повинні бути встановлені законом і необхідними в демократичному суспільстві); підстави допустимого втручання в реалізацію права можуть бути в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що розповсюджувач реклами повинен керуватися основними принципами реклами (стаття 7 Закону), загальними вимогами до реклами, що спрямовується на її споживачів при наданні послуг з проведення рекламної кампанії рекламодавця (стаття 8 Закону) та не допускати поширення недобросовісної реклами, яка може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження реклами (стаття 1 Закону).
Позивач обґрунтовує свої вимоги, тим, що поняття «Демократія» є полісемантичне і існує понад 200 визначень цього поняття.
На думку суду, незалежно від конкретного визначення поняття «демократія», ознаки та принципи, характерні для цього поняття, є конституційно закріпленими та неодноразово прямо зазначаються в Основному Законі.
Натомість, законодавче визначення поняття «недобросовісна реклама» чітко і недвозначно встановлює, що недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм Конституції України, Закону України «Про рекламу», аргументів позивача, викладених у позовній заяві, у використанні слогану «Демократію ГЕТЬ!» вбачається наявність ознак недобросовісної реклами, а відтак відповідачем-1 правомірно прийнято рішення № 9 від 18 грудня 2020 року, яке скасуванню не підлягає.
Згідно Договору на проведення рекламної кампанії №11/06/2020 від 11 червня 2020 року та додатку № 1 до цього договору, вартість розповсюдженої зовнішньої реклами ГО «ПОСТУП» становить 13 800, 00 грн., без врахування ПДВ.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 статті 27 Закону, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
Таким чином, сума штрафної санкції була розрахована, з урахуванням вказаних вище правових норм та становить 69 000, 00 грн. (13 800, 00 грн. х 5), тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 001 від 11 січня 2021 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішення та постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Громадської організації «ПОСТУП» (04119, місто Київ, вулиця Якіра, будинок 16, квартира 29; код ЄДРПОУ 26089233) до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12; код ЄДРПОУ 40414833), Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 39924774), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба безпеки України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними рішення та постанови - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк