Генеральна ідея демократії — дати можливість кожному громадянину впливати на вирішення державних завдань, або самому спробувати стати державним діячем. Вам не здається така засада смішною? Відколи це прості люди мають серйозний вплив на прийняття державних рішень?
По своїй сутності демократія — це форма правління, що традиційно контролюється на самій верхівці панівною олігархією, що у свою чергу є поєднанням бізнесу та влади. Тому в реальності завжди є невелике коло нагорі, яке, прикриваючись демократією, вирішує будь-що в повній мірі. Невеликі групи олігархів, посередництвом своїх найманців у владних структурах, створюють і переписують закони «під себе», бо інтереси громадянства і держави їм чужі і непотрібні.
Одним із механізмів демократії є вільні демократичні вибори. Але чи є це право вільного вибору насправді. Завдяки багаточисельним методам впливу на підсвідомість людини (PR-ТЕХНОЛОГІЇ, МАНІПУЛЯЦІЇ) свідомість виборця затьмарюється, і розраховувати на адекватний тверезий вибір не доводиться. Виборці в своїй основі здійснюють вибір не за професійними якостями, а за принципом: подобається, не подобається. Згадаймо безліч безглуздих слоганів напередодні виборів.
Всі демократичні вибори мали зміст у минулому, а зараз влада — це бізнес.
Політичні партії і органи влади — це філії олігархічних корпорацій. Зрозуміло, влада завжди була тісно пов’язана з грошима і власністю, але давніше будь-яка державна влада була сильніша фінансової.
І коли в минулі часі громадяни намагалися поставити під контроль суспільства саме державну владу, то вони прагнули контролювати ті структури, які реально керували державою. Нині все інакше. Завдяки, перш за все, тій же демократії, державна влада — це звичайний бізнес для олігархів.
В країнах панує олігархічний «беспредел» — позбавити волі згідно законодавства будь-якого олігарха практично неможливо, тому що закони не працюють, а виконавці цих законів працюють на користь тих самих олігархів.
Таким чином можна стверджувати:
- реальна влада переходить до бізнесу;
- працює формула: «гроші → прихід до влади → повернення грошей з прибутком».
- ідея впровадження місцевого самоуправління — порожнє гасло;
- громадянські права існують лише на папері.
Чого ж хоче переважна більшість людей? Тільки не шукати нового, мабуть, легше вдосконалювати зламані пристрої демократичних механізмів, хіба це вихід?
- Порушення конституційних норм і законів найвищими посадовими особами.
- Тотальна корупція — як результат «кривосуддя» судової гілки влади.
Олігархи відкрито фінансують політичні проекти, роблять ставки на різноманітних політичних лідерів, і успіх тієї чи іншої сили залежить від того, на кого впав вибір «Великого капіталу». Ті, хто потрапляє в обойму великої політики, повинні відпрацьовувати якомога швидше, вкладені в них кошти, шляхом лобіювання інтересів своїх господарів. А громадяни є лише потенційним електоратом, якому подають продукт різноманітної якості в залежності від актуальних потреб. І в результаті цієї «великої гри» постійно програють. Можливо, причина цієї поразки криється в тому, що демократія чужа і непридатна для застосування в Україні?