Цей матеріал треба кожному прихильникові вільного продажу землі витатуювати собі на лобі. Щоб коли його нащадки почнуть дохнути з голоду в Україні, то на цьому тупому лобі б побачили, хто винний!
Як пов’язаний ринок землі з можливою появою бідних районів навколо Києва, типу «фавел», як в Бразилії? Давайте чесно визнаєм, останнім ресурсом нашої країни залишилась земля. Ми всі багато разів чули про те, що вона в нас родюча, її багато, а враховуючи географічне розташування нашої території, цінність її дуже велика. Нинішній уряд під впливом іноземних кураторів прямує до втрати цього цінного ресурсу, позбавивши українців можливості володіти нею. І це не теоретичний сценарій, а реалії.
Як це завжди робиться, нам показують приклади успішних країн, де земельна реформа виконала свою задачу. В цих країнах земельні реформи були спрямовані на те, щоб рівномірно розподілити власність на землю між сільським населенням та не допустити концентрацію земель в руках крупних землевласників або спекулянтів. І так, це вдалося в країнах, які в першу чергу розуміли, що земля є особливою державоутворюючою сутністю, а також мали реально працюючу судову систему. Нашу ж країну, нажаль, можливо прирівняти до рівня “бананових” республік. Так, наприклад, було в Аргентині. Ціль була гарна, а результат не виправдав надій. Значна бюрократія, високий рівень корупції, тіньові ринки, нерозвинена система реєстрації прав власності призвела до того, що їхня земля уже не належить аргентинцям, і лише зараз вони думають, а як же повернути ситуацію. Чи не нагадує це вам наші реалії? І що цікаво, ринок землі в Аргентині відкрився в 1970 році, але при цьому вона уже чотири рази переживала дефолт і зараз впевнено йде до п’ятого.
Інший приклад – острів Мадагаскар, де відкриття ринку землі перетворилось, по суті, в економічне захоплення країни іноземними інвесторами. До цих реформ це була процвітаюча країна, а зараз населення просто голодує. В цій країні компанія Daewoo отримала у лізинг на 99 років 1,3 млн га родючої землі, яку використовує для виробництва біопалива, продовольства і пальмової олії, які повністю вивозить до своєї країни та на експорт. В результаті: тисячі людей були виселені зі своїх будинків, втратили роботу і доступ до своєї землі, загострилась продовольча криза, погіршилась якість землі. Фармацевтична індустрія: LAICO/Bionexx (Лівія, Мадагаскар, Франція). Результати: виселення всіх людей із отриманої компанією землі і перетворення їх на біженців і мігрантів, засадження плантацій фармацевтичною сировиною, відчуження людей від землі, де вони вирощували продовольство. Міжнародна місія у своєму звіті зазначає, що Мадагаскар був однією з найбагатших на мінеральні і природні ресурси країною зі сталим прийнятним розвитком і відсутністю голоду. Місцеве населення працювало у сільському, лісовому, рибному господарствах. Земельна реформа, відкриття ринку землі без необхідних запобіжників проти придбання землі іноземцями і недбалого землекористування та прихід іноземних інвесторів спричинили заволодіння ними практично всієї землі острова, виснаження землі, мінеральних копалин, значні екологічні проблеми, зокрема, знищення 85% лісів, висихання річок та загострення проблем із водою, зростання безробіття та кількості біженців, а найстрашніше – продовольчу кризу і голод.
А ось ми і до «фавел» дійшли. Бразилія. За 20 років малі фермери були знищені, а замість них утворились крупні агрокомплекси, націлені на експорт продукції. В результаті зі своєї землі було витіснено 28,4 млн жителів (більше ніж все населення Аргентини). Велика кількість цих людей живе в районах гетто навколо великих міст, так звані «фавели».
Держава не розуміє або навпаки свідомо не бачить специфіки ринку землі. Земельні ринки кардинально відрізняються від звичайних товарних ринків, зокрема ринків квартир, будинків та ін. Передусім, тому що земля не може бути відтворена або вироблена у більшій кількості. А зубожілі українці просто не зможуть купити землю, підтримки від держави немає. Якщо людина і зможе купити землю, їй треба мати, чим її обробляти, потрібне насіння, засоби захисту рослин. Тому розповіді про те, що землю куплять українці,— це легенда. Лише 20% українців мають можливість щось купувати, але вони воліють витрачати гроші за кордоном. Усі решта — на межі бідності.
Що ж, олігархам, які стоять за великими агро-холдингами, вигідний процес продажу землі. Іноземним спекулянтам також це на руку. Хіба важко відкрити декілька українських компаній, які будуть скуповувати землю для іноземного власника? Ось вам і знищення малих фермерів і приєднання їх земель до більших. А великому землевласнику невигідно розпорошуватись. Краще засіяти все ріпаком або соняхом, а картоплю чи пшеницю самі собі купите, але вже імпортну. І це при тому, що світова продовольча криза вже на порозі, і той, хто буде мати цей ресурс, той і буде мати вагу в світовій грі.
Чи є вихід з «фавел», з такої ситуації?
Категорично заборонити продаж землі. Ті, хто хоче це зробити, - зрадники інтересів Держави та українського Народу.
Створення єдиного реєстру родючих земель - Банку Землі. Вся земля, включена до цього реєстру, є власністю держави, і вже з нього буде відбуватись розподіл землі.
Лише довгострокова оренда землі з умовами цільового використання. Якщо ця умова буде порушена, в оренді миттєво відмовляють.