Якщо запитати громадянина Іспанії, Ізраїлю, Єгипту, ОАЕ, чи іншої південної держави, що для нього «тепло», то почуємо у відповідь історії про те, як потрібно використовувати безкоштовну сонячну енергію та підтримувати комфортні умови для існування. А коли запитати нас, українців, що для нас тепло, то почуємо у відповідь «Тепло - це життя».
Так, ми живемо в такій кліматичній зоні, де півроку нам потрібні теплові ресурси для комфортного існування та виробництва. Якщо заглянути в період, коли Україна входила до складу СРСР, то бачимо, що уся інфраструктура розподілення теплових носіїв була централізована. Великі підприємства, де теплова енергія була побічним продуктом виробництва, спрямовували тепло для опалювання осель. Тоді підприємства тепломереж та теплопостачання входили до сфери стратегічних інтересів держави, і тепло розглядалось, як важлива складова народного господарювання.
А що зараз? За тридцять років незалежності усі стратегічні підприємства з виробництва тепла та тепломережі якимось дивним чином опинились у приватній власності олігархів та їх кланів. А тепло та тепломережі стали предметом збагачення та механізмом знущання над українцями. Необхідно відмітити, що собівартість виробництва товарів в країнах з теплим кліматом менша, ніж в Україні. Наприклад, витрати на складання автомобілів на фабриці в Іспанії буде набагато менше, ніж на аналогічному виробництві в Україні. А як в нашому випадку зменшити собівартість, щоби продукція могла конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринку? Правильно необхідно суттєво знизити витрати на теплоресурси, але за рахунок використання тепло заощаджуваних технологій, а не за рахунок громадян, як у нас зараз.
Все дуже просто. Теплогенеруючі підприємства та тепломережі знаходяться у власності тих же олігархів, які володіють виробництвом, тому олігархи наказують своїм «кишеньковим» міністрам піднімати тарифи на тепло та транспортування тепла до оселі. Таким чином вони компенсують різницю витрат на теплоенергію у виробництві підприємств. Схема проста: «багаті – багатіють, бідні – бідніють». З першого погляду, нічого змінити неможливо, але на кожне питання є відповідь.
По-перше, необхідно зробити аудит документів, на підставі яких теплогенеруючі підприємства та комунікації передавались приватним фірмам.
По-друге, кожний споживач повинен мати можливість контролювати кількість та якість тепла, яке він споживає, та самостійно вирішувати об’єм послуг, які йому потрібно, а для цього потрібно встановити кожному теплолічильники, так, як це відбувається по воді, газу та електроенергії.
По-третє, якщо тепломережі проходять повз територію громади, будинок чи через мою особисту квартиру, то необхідно брати орендну плату з тепломережі.
Та саме головне - це розрахунок або калькуляція вартості послуг. Таку калькуляцію ніхто ніколи не бачив, бо її не існує. Усі тарифи беруться зі стелі. Я уявляю таку картину: олігарх вказує своїм «топ-менеджерам», що кожна сім’я повинна платити сто доларів на місяць за тепло. Все, крапка. А менеджери вже «підіб’ють, підмажуть» тарифи та по засобам масової інформацій, які до речі є власністю того ж олігарха, розповідатимуть громадянам, яке це благо. Тому враховуючи вищесказане, ми розуміємо, що тільки Громадянська республіка покладе край свавіллю та безнаказаному ошукуванню громадян.
Робіть висновки панове.