Продовжуємо цикл матеріалів, де роз’яснюємо сутність Доктрини «Громадянська республіка». Пропонуємо текст наступної частини Доктрини.
Витяг з Доктрини
Розділ V. Першочергові реформи.
Реформа армії.Кожен громадянин має бути готовий обороняти свою країну. У випадку агресії вся країна стає армією, вся територія країни стає «театром» бойових дій чи партизанської боротьби. Але до агресії слід готуватися постійно. Історична мудрість каже: “Хочеш жити в мирі — готуйся до війни”. Якщо ми завжди будемо до неї готові, то її ніколи не буде. Це означає, що військова підготовка повинна проводитися завжди і всі в ній мають брати участь незалежно від соціального статусу чи посади. Президент, Прем’єр-міністр, Голова Верховної Ради та інші — теж не виняток. Усі вони мають проходити навчання разом зі звичайними Громадянами. Справа захисту Вітчизни — це справа ВСІХ Громадян. Ті, хто з різних причин не можуть тримати зброю в руках, теж повинні бути захисниками. Адже будь-яка перемога здобувається не на фронті, а в тилу. Мілітаризоване суспільство неможливо перемогти. Мілітаризація суспільства і є головним вектором реформи армії. Це вимушений захід, який обумовлений агресивними діями нашого сусіда.
Ми маємо відновити традицію, де кожен Громадянин — захисник. Проти такої України жоден ворог не матиме шансів на перемогу. Для цього в країні повинно бути створене професійне військо та система загальної військової підготовки. Професійне військо має бути високотехнологічним і ситуативно брати участь у миротворчих операціях у всьому світі за міжнародними та двосторонніми угодами держави. Служба в такому війську буде привілеєм та кращою школою національної еліти. Проте, у випадку агресії військо має легко «розгоратися» і ВЕСЬ народ повинен ставати армією. Громадяни готуються діяти, як у складі регулярних військ, так і у партизанській боротьбі та диверсійних діях на території ворога.
Ці принципи військової організації взяті з прикладів військ Сінгапуру, Швейцарії, Ізраїлю. Вони необхідні в тих випадках, коли по сусідству знаходяться сильні та агресивні сусіди. Ці принципи довели свою ефективність на практиці.
ПЕРЕХІД ДО ГРОМАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (ПРОГРАМА-МАКСИМУМ)
Для проведення першочергових реформ у руках у Громадянської сили має бути вся повнота влади. Це означає, що в неї повинна бути абсолютна підтримка народу, а також повний контроль над всією вертикаллю влади. Залежно від того, як будуть реалізовуватися основні базові реформи, будуть дозрівати умови для еволюційного перетворення України з демократичної республіки в громадянську республіку. Поступово впроваджуватимуться різні елементи нової системи організації влади.
Але побудовою Громадянської республіки справа не може закінчуватися. Хоча б з тієї причини, що Громадянська республіка — це все-таки інструмент формування прогресивного уряду. Інструмент формування нової, відповідальної політичної еліти. Тут на порядку денному буде порушуватися питання про курс нової Громадянської республіки, а саме: куди вона буде рухатися, яке місце в єдиній геополітичній системі світу буде займати.
Питання щодо ідеології та відповіді на них організації «Поступ»
Питання 6.
Закон про зброю не можуть прийняти. А ви кажете мілітаризація. Як взагалі можна пересічним зброю довіряти? Перестріляють один одного.
Відповідь 1.
Це міф, який спеціально закинутий в суспільство для відлякування від прийняття закону. Всі, хто хотів отримати зброю для протиправних дій, вже її отримали. Не треба забувати, що при офіційному оформленні зброї треба отримати дозволи і пройти психіатричну перевірку. Ми розуміємо, що поки що іноді її можна назвати перевіркою в лапках, але зовсім неадекватних вона відсіює. А задача влади зробити цю перевірку справжньою.
Також при отриманні зброї проводиться відстріл гільз кожного екземпляра. Також повинні бути певні умови зберігання зброї. Адекватна, здорова людина декілька раз подумає, перш ніж візьметься за зброю. Неадекватна купить зброю на чорному ринку або використає кухонний ніж. І саме головне, щоб працювала система невідворотності покарання, як ще один запобіжник в голові, і це знову питання до влади.
Відповідь 2.
Мова тут взагалі не про зброю, як таку, а про монополію на насильство. Чи маємо ми право захистити своє життя та здоров’я? А власність та житло? А від узурпації влади? А від іноземного вторгнення? На сьогодні держава-мафія має монопольне право на використання зброї, і це є однією з ключових монополій (тому й так запекло захищається). Республіка громадян за своєю ідеєю повинна скасувати таку монополію.
Відповідь 3.
Мілітаризація необхідна для безпеки країни. Кожен громадянин - захисник. Захисник без зброї - це не захисник, а просто прибічник незалежності. Для того, щоб люди були вільні і країна незалежною - необхідне володіння зброєю. Щоб одне одного не постріляли - необхідні якісна перевірка громадянина до надання права на зброю, чіткий контроль виконання правил зберігання та невідворотність покарання за неправомірне використання.
Відповідь 4.
Дозвіл на зброю для населення не має ніякого відношення до мілітаризації суспільства. Під мілітаризацією суспільства ми розуміємо необхідність жити в складних умовах, коли оточені з трьох боків агресивним та недружелюбним сусідом. Для того, щоб протистояти, необхідно єднання всього українського народу. Необхідно досягнути таких умов, за яких всі громадяни мають себе відчувати захисниками України.
Все доросле населення має бути навченим військовим резервом. І якщо знову ми отримуємо агресію, то вся країна стає військовим табором. Військові навчання мають проводитись постійно і з усіма. Так, як це робиться в Швейцарії чи Ізраїлі. Головна умова досягнення мілітаризації суспільства не в тому, щоб всіх змусити йди навчатись до армії, а в тому, щоб все населення позитивно сприймало саме такий курс. Якщо державна політика буде проводитись агресивно і непрофесійно, то може бути отриманий зворотній ефект. Тому головною передумовою запровадження політики мілітаризації є політика ПАТРІОТИЗМУ! І знову-таки без перекручувань та агресії, як ми іноді бачимо зі сторони окремих маргінальних націоналістичних угрупувань. Патріот - це не обов’язково той, хто обов’язково говорить українською мовою. А той, хто постійно приймає участь в діях з розбудови Великої України.
Питання 7.
Найбільш ефективні є професійні армії, а не армії, сформовані за принципом народного ополчення, яким чином буде сформована така армія?
Відповідь 1.
Професійна армія - це звичайні найманці за гроші, і не факт, що вони будуть захищати Україну до останньої краплі крові. Народне ополчення, яке гарно навчене та озброєне, може бути досить ефективним, а саме головне дуже вмотивованим, бо будуть захищати свою землю, свої родини. Всі громадяни мають бути захисниками України. Коли весь народ є армією, то перемогти його не можливо.
Відповідь 2.
Професійна армія існувала завжди. Для офіцерського (командного) складу усіх часів служба була основним місцем отриманням доходу, що відповідає ознаці професійності. І офіцери досить часто демонстрували взірцеву відданість державі, якій присягали.
Проте утримувати велику професійну армію, на нашу думку, є недоцільним. Оскільки витрати на армію можуть зробити неможливим створення держави, яку хочеться захищати. Тож модель незначної, але ефективної професійної армії швидкого (першого) реагування та вмотивованого народного ополчення з первинними військовими навичками, виглядає досить розумною. Головне, щоб була держава, яку хочеться захищати.
Відповідь 3.
Має бути професійна армія. Яка є ядром всіх збройних сил країни. Одночасно має бути військово навчений резерв. В якому має бути все здорове населення. Це не народне ополчення, а саме армія. В мирний час на службі знаходиться професійне ядро. Одночасно йде постійне навчання військового резерву. В разі війни весь навчений військовий резерв стає діючою армією.
Питання 8.
А хто буде реформувати армію за нашим зразком? Хто ті експерти? Сучасна армія?
Відповідь 1.
Всі реформи в країні мають робити фахівці. В тому числі і в армії. В Україні багато є порядних і одночасно професійних досвідчених військових спеціалістів. Вони і будуть керувати військовими реформами. Одночасно можуть залучатись спеціалісти-радники з інших країн, наприклад таких, як Ізраїль, Швейцарія. Де армія побудована на принципах, які планується впровадити в Україні.
Питання 9.
Як пояснити людям, що проходити військові збори мають всі громадяни?
Відповідь 1.
Хто не годує свою армію, згодом вимушений буде годувати іншу. Якщо людина делегує годування, навіть, своєї армії комусь, і не приймає участі в цьому процесі, не розуміє, що там відбувається, то велика вірогідність, що хтось інший буде витрачати кошти неефективно. Люди, які пройшли військове навчання, є резервістами, яких не треба дорого постійно утримувати. Отже можна мати мінімальну армію з меншими затратами, а в разі потреби мобілізувати резервістів.
Відповідь 2.
Країна в небезпеці. Поряд діє агресивний сусід, який намагається поглинути Україну. Справа протидії цьому - це справа кожного громадянина. Як показує історичний досвід, ніхто не нападає на країну, де сформовано мілітаризоване суспільство. Тобто, якщо громадяни хочуть миру, вони мають постійно готуватись до війни. Тоді війни і не буде. І це справа кожного, незалежно від того, хоче він цього чи не хоче. Бажано, щоб хотів і розумів. Якщо не буде хотіти і розуміти, то тоді до нього відношення має бути як до соціального дрона.
Питання 10.
Чи повинні НЕгромадяни брати участь у військовому захисті/підготовці?
Відповідь 1.
Тут ми бачимо декілька варіантів.
Перший. Коли в військовій підготовці беруть участь іноземні радники, то це нормально. Вчитись у тих, хто має досвід завжди корисно.
Другий. Коли НЕгромадяни приймають участь в військовому захисті України за покликом патріотизму до України, то це теж нормально. І наступним кроком тут має бути, мабуть, надбання українського громадянства.
Третій. Коли у військовому захисті участь приймають НЕгромадяни України і НЕпатріоти України за гроші, або за якісь інші особисті вигоди. Тут, ясна справа, цю ситуацію не можна сприймати нормальною і задовільною. Найманцями користуються не з гарного життя. В нормальній країні найманці всередині країни не мають діяти ніяк і ніде.
Відповідь 2.
Відмова від військової підготовки і є одним з аспектів, коли людина стає НЕгромадянином. Якщо НЕгромадянин проходить військову підготовку, то він стає на крок ближчим до того, аби стати громадянином.
Питання 11.
Армія, професійне військо, регулярні війська. Яка різниця?
Відповідь 1.
Армія може складатися як з військовослужбовців за призовом, так і за контрактом, професійне військо - це фактично армія, яка складається з військовослужбовців за контрактом, то їх професія. А регулярні війська - це частка армії, без резерву, яка фактично здійснює власні функції згідно з військовою доктриною країни.
Відповідь 2.
Регулярна армія - ті, хто постійно знаходиться у в/ч і готові до виконання завдань в короткий термін. Решта є резервом/ополченням/партизанами і потребують певного терміну для розгортання. Регулярні можуть бути призваними або на контракті і навчаються просто під час проходження служби. Професійні військові - хто закінчив відповідні навчальні заклади та служить усе життя (зазвичай - висококваліфіковані спеціальності: пілоти, тех.розвідка, командний склад).
Питання 12.
Що таке мілітаризація?
Відповідь 1.
Мілітаризація - збільшення уваги до силового блоку. В доктрині мається на увазі формування потужного резерву з усіх боєздатних цивільних.
Відповідь 2.
Як приклад Північна Корея. Так – це приклад перебільшеної мілітаризації (гіпер мілітаризація). Але якщо описати їх устрій, то можна прийти до розуміння мілітаризації.
Питання 13.
Реформа пропонує зміни в армійському резерві і притягнення його в разі потреби. Це й всі реформи? А що з основною постійно діючою армією?
Відповідь 1.
Резерв поділяється на кілька частин. Основні з них це резерв Збройних Сил, з якого розгортаються нові військові частини у разі мобілізації, і резерв територіальної оборони.
Резерв поділяється на кілька частин. Доктрина Громадянської республіки передбачає, що загальний військовий обов’язок з загальною базовою військовою підготовкою для всіх громадян поєднується з контрактною армією, яка має бути меншою за чисельністю, ніж зараз, але на порядок краще вмотивованою, озброєною і навченою. До контрактної армії будуть входити частини насамперед тих видів збройних сил, які потребують найбільш складної і коштовної техніки, відповідно більш тривалої і витратної підготовки персоналу: авіація, військово-морські сили, протиповітряна оборона, ракетні частини, сили спеціальних операцій. Танкові, артилерійські і піхотні частини, частини логістики будуть в ній в меншій кількості, яка забезпечує стримування противника у загрозливий період і спільно з силами територіальної оброни мобілізаційне розгортання частин скороченого складу (резерву).
Питання 14.
Як на мене, то немає відповіді на головне. Чи повинні брати участь в військовому захисті ті, хто не виконує перший та другий Громадянські постулати? Про таких суб’єктів ми вже говорили і тоді саме був термін Громадянин і НЕгромадянин. Тобто, людина проживає на території України, паспорт український, але не хоче бути активним громадянином. Як бути з такими в контексті військового захисту?
Відповідь 1.
Обороняти свою країну - це привілей і обов’язок одночасно. Але це не означає, що негромадяни не мають зміцнювати обороноздатність. Отже НЕгромадяни також входитимуть до резерву збройних сил, але без можливості займати локальні керівні посади і офіцерські звання певного рангу. Тобто - НЕгромадянин не може бути комвзводу, наприклад... але рядовим бійцем запросто. Якщо, звісно, він не військовий професіонал і не служить у регулярному війську за контрактом.
Відповідь 2.
Служба в армії - це конституційний обов’язок, а не громадянський. Всі конституційні обов’язки всі громадяни і піддані (НЕгромадяни в розумінні Доктрини «Громадянська республіка») мають виконувати в обов’язковому порядку.
Що стосується конкретно армії, то мова йде про захист України. І для захисту України можуть бути задіяні і мають бути задіяні всі наявні ресурси і можливості. В тому числі людські. В тому числі і НЕлояльні громадяни, не громадяни (іноземці), злочинці і т.п. І це може бути і не на добровільній основі. Зрозуміло, що використання таких негромадянських елементів має бути із відповідними заходами контролю над ними.
Необхідно додати, що для громадян служба в армії це не просто конституційний обов’язок, а і почесний обов’язок. Ті, хто до цього саме так і відноситься, мають мати всі преференції по службі і кар’єрі.