Напрямок «Захист» громадської організації «Поступ» інформує про проведення журналістського розслідування правового регулювання послуг з надання гарячого водопостачання та центрального опалення, монополістом якого у м. Києві є ПАТ «Київенерго».
Антимонопольний комітет України листом №24-рк від 06.11.2017 року, надає рекомендації ПАТ «Київенерго» «вжити заходи, спрямовані на запобігання порушенню законодавства про захист економічної конкуренції по припиненню надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води власникам (користувачам) приміщень у багатоквартирних будинках міста Києва, які своєчасно та у повному обсязі оплачують зазначені послуги, та з якими ПАТ «Київенерго» перебуває у договірних відносинах».
Порушення законодавства ПАТ «Київенерго» з огляду на лист № 24-рк від 06.11.2017 року — це ненадання або неналежне надання гарячого водопостачання та центрального опалення, якщо це порушення ґрунтується на фактах. Нажаль такі факти непоодинокі у столиці України, здебільшого у випадках, коли меншість співвласників багатоквартирного будинку своєчасно та у повному обсязі оплачують зазначені послуги, і з якими ПАТ «Київенерго» перебуває у договірних відносинах.
Проте, ПАТ «Київенерго» заборонено припиняти надання гарячої води і опалення всьому будинку, якщо в будинку є хоча б один сумлінний платник без боргів за комунальні послуги монополіста, саме така позиція викладена у листі Антимонопольного комітету України.
За таким визначенням можна резюмувати наступне незаконна дія ПАТ «Київенерго якщо один з будинку є сумлінним платником, адже інші ідуть «потягом», отримуючи послуги на які не погоджуються, або погоджуються частково, незважаючи на отриману якість тепла і гарячої води, та часу надання таких послуг. Платити за отримані/нав’язані послуги повинні усі, і у повному обсязі, навіть якщо більшість споживачів не влаштовують надані послуги, або у вас немає індивідуального договору з ПАТ «Київенерго» у паперовому вигляді, адже послуги гарячої води та центрального опалення будуть надані вам на підставі договору приєднання, що опублікований в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року та є на офіційному сайті ПАТ «Київенерго».
Постановою Кабінету Міністрів № 529 від 20 травня 2009 року затверджена форма типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, в якій зазначений типовий перелік послуг, порядок оплати, права та обов’язки, відповідальність сторін, і не більше, усе інше це домовленість між споживачем і особою яка надає послуги.
Однак є правова позиція викладена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, від 10.10.2012 року, в якій зазначено «Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов’язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Проте, згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України: «…Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін повинна бути досягнута угода…», і «…Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є ВІДМОВОЮ ВІД ОДЕРЖАНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ І ВОДНОЧАС НОВОЮ ПРОПОЗИЦІЄЮ ОСОБІ, зробила попередню пропозицію…» ст. 646 цього ж Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується ЗА ЗАВДАННЯМ другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За визначеннями матеріальних норм права отримавши типовий договір споживач відповідно до статей 638, 646, 901 ЦК України, повинен надати свою згоду укласти договір на запропонованих, або інших, ніж було запропоновано умовах, оскільки без завдання споживача на отримання послуг договір приймає форму примусу, що недопустимо з огляду на статтю 202 ЦК України, адже «правочином є ПОГОДЖЕНА ДІЯ ДВОХ СТОРІН».
Кожний споживач вирішує для себе, чи бажає він сплачувати за те, що не замовляв і бути цапом відбувайлом за недолугі реформи влади, та при цьому непотрібно споживачу забувати, що обов’язок громадянина знати свої права і використовувати їх, мати право і у законний спосіб впливати на владу, а не бездіяльно потурати владним забаганкам, і якщо право громадянина визначено у законі порушено, він має право на оскарження свого права, і одночасного невиконання договору, або рішення владного органу, який нав’язує йому договір, що суперечить його волі і здоровому глузду.
Та чи готовий громадян України захистити свої права коли розуміє що чинне законодавство тлумачиться не на його користь, а на розсуд тих замовляє «музику і оплачує банкет сатани», при цьому виконавці замовлення від влади отримують посади і достойну заробітну плату.
Про подальший розвиток подій буде повідомлено.