Продовжуємо цикл матеріалів, де роз’яснюємо сутність Доктрини «Громадянська республіка». Пропонуємо вам текст наступної частини Доктрини.
Витяг з Доктрини
Розділ V. Першочергові реформи.
Реформа судової системиОдночасно з подоланням корупції головним вектором реформи судової системи повинна стати зміна акценту її роботи в бік справедливості. Ніякого від громадян незалежного суду не повинно бути. Судді «не на Місяці живуть». Вони стають суддями не для того, щоб формально забезпечувати виконання законів, а для того, щоб вершити справедливість, орієнтуючись на закони. Якщо виникає протиріччя між встановленням справедливості і законом, то перемагати має справедливість. Закон же, в цьому випадку, повинен оперативно змінюватися.
ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОСТІ. Рішення суду, що стосуються громадян, мають базуватися не просто на законі, а й, в першу чергу, на поняттях справедливості, що існують у суспільстві. Справедливість має базуватися на законі, а закон на справедливості.
ПРИНЦИП ОДНАКОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА. Рішення суду мають відповідати усталеній судовій практиці. Кожен повинен мати реальну можливість спрогнозувати рішення суду за його справою, якщо аналогічна справа вже розглядалася.
ПРИНЦИП ДОВІРИ. Суддями мають бути лише ті люди, яким довіряють громадяни. Вирішальним повинна бути не юридична освіта, а довіра людей.
РЕФОРМА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Поліція має залежати в першу чергу від громадян. Добробут працівників поліції повинен бути прямо пов’язаним із тим, наскільки громадяни будуть задоволені їх роботою. В цьому напрямку доведеться «зламати хребет» «мєнтовсько-совдепівській системі», що складалася роками.
Єдиним принципом реформи органів внутрішніх справ має бути принцип захищеності. Кожен, хто знаходиться на території України, повинен відчувати безпеку та захист від будь-яких злочинних посягань. Саме відчуття захищеності має стати критерієм оцінки роботи поліції.
Фактично реформа поліції повинна призвести до того, що в ній (поліції) має бути два головних напрямки роботи. Перший — це охорона порядку, тобто недопущення здійснення злочинів, або швидке реагування на них. Другий — розслідування вже вчинених злочинів, щоб забезпечити невідворотність покарання. Саме невідворотність покарання є головною умовою запобігання злочинів. Прикладами реформування органів внутрішніх справ можуть бути країни, в яких ці органи працюють ефективно: Німеччина, Ізраїль, США, тощо.
Питання щодо ідеології та відповіді на них організації «Поступ»
Питання 1.
Хто і як буде визначати справедливе рішення суду чи ні!?
Відповідь 1.
Для справедливого судочинства існує категорія ПРАВА. Базове право давно описано і з тих пір вживається для написання ЗАКОНІВ. Але в невільних або частково вільних країнах закони часто написано виходячи з політичної або іншої доцільності. Громадяни мають будувати суди на базі верховенства права, а закони мають бути приведені у відповідність, наскільки це можливо. У випадку, коли наявний закон суперечить праву, справедливість вимагає рішення, яке базується на праві.
Відповідь 2.
У світовій практиці за всіх часів ніхто і ніколи не визначав справедливість рішень, справедливість є там, де суспільство у більшості має довіру до суддів.
Відповідь 3.
Це наша країна, нам її змінювати і нам в ній жити. Справедливість базується на традиціях та цінностях певного суспільства. Якщо рішення відповідає цим цінностям - воно вважається суспільством справедливим. Певними людьми воно, звісно, може вважатись несправедливим. Визначати справедливість ніхто конкретно не буде. Судді повинні керуватись при прийнятті рішень їх відповідністю традиціям суспільства.
Відповідь 4.
Визначати, справедливе рішення суду чи ні, будуть ті органи, за якими буде закріплено функцію контролю над судами. Як такі органи будуть визначати, справедливе рішення чи ні? В першу чергу, має визначатись, чи буде рішення суду здійснено відповідно до закону. Якщо так, то чи відповідає цей закон справедливості? Якщо відповідає, то питання закрито. Якщо ні, то негайно мають вноситись подання щодо зміни відповідних норм законів. Вносить це має той же орган, який контролює діяльність судів. Ясна справа, що законодавчою ініціативою по зміні законів можуть володіти і інші, наприклад, Делегати.
Питання, як буде визначатись справедливість? Тобто, як зазначений орган (чи Делегати) будуть вирішувати, справедливий закон чи ні? Відповідь дуже проста. З давніх часів діє принцип, що джерелом права є традиції та звичаї народу. Якщо норми права, а відповідно і норми закону не будуть відповідати усталеним звичаям, то це і буде несправедливим. Враховуючи те, що звичаї поступово змінюються, то і відповідні правові норми також мають періодично змінюватись. Щоб відповідати новим усталеним звичаям.
Іншими словами, «справедливість» ніхто не буде встановлювати та визначати вольовим порядком, або, наприклад, більшістю. Якщо так робити, то вже виникає несправедливість. Тільки те справедливе, що відповідає звичаям на традиціям народу. Якщо виявиться так, що орган, який відповідає за нагляд судів чи Делегати, які переглядають закони, не будуть йти за усталеними звичаями, які склалися, то громадяни завжди зможуть змінити таких делегатів і поновити справедливість.
Питання 2.
Поліція буде завжди залежати від платника зарплатні. То що тепер громадяни із свого доходу будуть платити гроші поліцейському?
Відповідь 1.
Потрібно відзначити, що і зараз громадяни зі своєї кишені оплачують утримання поліції. Єдине, що поліція сьогодні не залежить від свого істинного роботодавця.
Відповідь 2.
Поліція/міліція і до цього утримувалась за рахунок бюджету, який, в свою чергу, наповнюється за рахунок податків і мита. Які в свою чергу стягуються з працюючих громадян та підприємств. І дійсно поліція/міліція по факту не хоче розуміти, з чийого кармана вони отримують заробітну плату, хоча і присягають якомусь віртуальному Народу України.
Відповідь 3.
Громадяни завжди в будь-якій країні платять податки в бюджет. Поліція фінансується з бюджету. Але громадяни не завжди мають змогу контролювати витрачання бюджету і контролювати роботу поліції. Там, де контролю зі сторони громадян нема або його неможливо встановити, поліція себе веде відповідно до наступного. Якщо контролюють її не громадяни, то влада. Якщо і не громадяни, і не влада (або влада слабка), то сама себе контролює. І часто стає не органом правоохорони, а органом тиску та терору або просто корупційним угрупуванням.