Пройшов рік перебування Володимира Зеленського на посаді Президента України. З цього приводу традиційно пройшла прес-конференція. Тривала вона значно менше, ніж попередня, але за змістом майже не відрізнялась. І знову пан Президент заводив рака за камінь, недолуго жартував, контратакував журналістів, переходив на особистості, губився у власних відповідях і знов жартував. Йому ж можна. Він же ж не професійний політик. Але, все ж таки, давайте дамо трішечки більше уваги діючому Президентові України.
Перше, на що звернемо увагу, – це результати. Конкретні результати роботи монобільшості Зеленського за рік. Судячи зі слів Президента, їх нема. Нема в теперішньому часі. Але в майбутньому ми вже всі їздимо по найкращих в Європі мостах і дорогах, збудованих за кошти МВФ. Пан Володимир пишався своїми намірами та планами, щедро годуючи всіх черговими обіцянками. Дехто скаже, що йому просто не вистачило часу для таких масштабних проектів. Але давайте не забувати, що в руках у пана Зеленського унікальна для України повнота влади. Парламент, Прем’єр-міністр і Президент з однієї політичної команди. Ніхто нікому не заважає робити швидкі і радикальні реформи. Яких, на жаль, ми не бачимо. І питання не в тому, не вміє чи не хоче Президент щось міняти. Після подібних пресконференцій складається враження, що він не вміє чогось хотіти. Зверніть увагу, скільки разів пан Володимир сказав «я впевнений», «я вірю», «я сподіваюсь». Це схоже на своєрідну мантру для самонавіювання потрібного настрою. І тут не треба бути психологом, щоб побачити, що Президент – не впевнений ні в чому. Вірить, що йому пощастить і якось пронесе. Сподівається, що йому за це нічого страшного не зроблять.
Далі суто аналітична історія з порівнянням Володимира Зеленського і Петра Порошенка. На влучне запитання журналіста, в чому ж різниця між «Зе» і «По», діючий Президент невдало пожартував про анатомію і знову був впевнений, що різниця кардинальна, але, як завжди, без конкретики. Давайте за нього зробимо конкретне порівняння. Отже основні події, які характеризують Порошенка, як політика, з точки зору пропагандистів Зеленського, такі - справа Свинарчуків, політ на Мальдіви, бізнес у власності, справи Майдану і, звісно ж, війна з РФ. І ще по дріб’язку – кортежі, справа Гандзюк, тарифи, кумівство... А тепер магія! Міняємо Мальдіви на Оман, і абсолютно ті самі питання виникають до Президента Зеленського. Насправді тут не магія, а логіка. Якщо одного президента-олігарха змінити на іншого президента-олігарха, то на які зміни ми, товариство, сподіваємось? Петро Порошенко – промисловий магнат, Володимир Зеленський – медіа магнат. То в чому ж принципова різниця?!
Є одна гарна, стара приказка з цього приводу – якщо в борделі переставити ліжка, бібліотеки все одно не вийде. А демократична система і не призначена приводити до влади нікого іншого, крім олігархів та їх наближених людей. Отже – думайТе, товариство… що б ця популярна фраза не значила.