Введення касових апаратів: привіт Президенту і держслужбовцям?

Для початку необхідно навести деякі факти, які, можливо, не всі знають.

ФАКТ ПЕРШИЙ

В усіх економічно розвинутих країнах питома вага ВВП від малого та середнього бізнесу доходить до 70%. Це в США, Китаї, Японії, Німеччині, Великобританії, Південній Кореї та ін. В Україні питому вагу малого та середнього бізнесу у ВВП країни не рахував жоден уряд.

ФАКТ ДРУГИЙ

Це факт, про який олігархія ніколи не згадує. Великий бізнес майже ніде, в жодній країні світу, не платить повних сум податків, на відміну від того, як це робить малий та середній. Винахід офшорів – це якраз для великого капіталу. Малий та середній бізнес офшорами не користується. Крім того, великий капітал ще й бере гроші з бюджетів. Шляхом отримання певних державних замовлень. Це значить, що зарплати вчителям, лікарям, держслужбовцям, військовим та пенсії виплачуються за рахунок відрахувань від доходів малого та середнього бізнесу. Саме цей факт мають зрозуміти всі державні службовці, вчителі, лікарі, військовики та ін.

ФАКТ ТРЕТІЙ

Спрощена система оподаткування малого бізнесу – це означає відсутність не тільки касових апаратів, але й взагалі ніякої звітності. Підприємець має купувати підприємницький патент на певний термін і все.

Займається бізнесом. Навіть, реєструватися ФОПом не потрібно. Реєстрація робиться автоматично при купівлі патенту і завершується останнім днем дії патенту.

Ведення підприємництва без патенту – карний злочин. І після купівлі такого патенту підприємець нічого і нікому більше не платить і не дає нікому ніякої звітності. Це для малого бізнесу. Саме плата за патент і є тим податком на ведення бізнесу.

ФАКТ ЧЕТВЕРТИЙ

Майже всі урядовці верхньої ланки України за останні десять років і більше, враховуючи Президентів, міністрів, нардепів, топ чиновників, не були в шкурі малих підприємців. Тому не розуміють взагалі цієї специфіки. Саме тому вони не здатні зрозуміти, чому введення касових апаратів – це дуже серйозний удар по й так ніякому малому бізнесу України. І коли Президент, Прем’єр-Міністр чи Міністр економіки кажуть, що введення касових апаратів ніяк не вплине на малих підприємців, і що це все робиться проти великого бізнесу, щоб він не ховався від податків, то це звичайний обман або непрофесійність.

Для того, щоб трохи пояснити, чому введення касових апаратів для малого бізнесу – це дуже небезпечне введення для всієї економіки, можемо дати такі реальні приклади з власного поступівського життя за останні місяці.

Уряд нам каже, що не буде ніяких проблем. Що, мовляв, поставив програму «касовий апарат» на смартфон і користуйся. Що, якщо ти чесно відображаєш дохід, то ніяких проблем не буде. Все буде робитися автоматично. Уряд цими словами ще раз показує свою непрофесійність. Бо підприємців лякає не те, що треба все «чесно» проводити через касу, а інше. Його лякає все, що пов’язано із обслуговуванням цих програм та їх звітністю. Ми ж всі розуміємо, що введення касових апаратів веде за собою і ведення відповідної звітності?

Ось вам декілька типових прикладів, які трапляються із багатьма підприємцями, коли вони починають стикатись із податковою.

По-перше. В податковій системі дуже маленькі зарплати. І там працюють відповідні кадри, які чомусь погоджуються на ці заплати працювати. Що це за кадри? Це ті, які чекають пенсії, або ті, яких не беруть на іншу роботу з більш високою оплатою. Це безініціативні чи не зовсім ефективні люди. Це люди, які озлоблені своїм станом та, відповідно, взагалі не зацікавлені в тому, щоб якось допомагати підприємцям. Так, звісно, є й інші. Активні і професійні. Але таких не так і багато. І вони свою роботу використовують як плацдарм для того, щоб йти після роботи в податковій кудись ще на інші місця, або в самій податковій досягати корумпованих місць, де зможуть отримувати достатній корумпований дохід. По-друге. В системі податкової практично відсутня консультація. Теоретично є, а практично її нема!

Он-лайн консультації та підтримки взагалі не існує. По будь-яким телефонам до податкової додзвонитись неможливо. Якщо йти особисто, то крім того, що це забирає багато часу, ще й не вирішує майже нічого. Бо на консультації зустрічаєшся із мало мотивованимиподатківцями або недостатньо професійними. Бо гарні кадри там на консультаціях не сидять.

А тепер обіцяні живі приклади з життя «Поступу». Так, наші власні приклади!

Організація «Поступ», як і будь-яка юридична особа має регулярно здавати звітність. Обслуговується в Шевченківському районі м. Києва. Не в самій поганій податковій в усій Україні. Так, організація «Поступ» теж має здавати звітність, хоч по своєму статусу є недержавною, неприбутковою організацією. І за своєю філософією не має взагалі ніяких звітів нікому давати. Але ж Податковий Кодекс змушує це робити. Бо він був написаний ще багато років тому тими, хто працював ще за соціалізму. І свою совдепівську психологію повністю вклав в цей документ.

Ми маємо подавати звіт. Можемо ходити кожен місяць до податкової, стояти в чергах і здавати. А можемо робити це через електронну звітність. Зрозуміло, що хочеться це робити через інтернет і, крім того, це є вимогою часу. І не тому, що Прем’єр кричить про країну в смартфоні, а тому, що ми вже давно вступили в інформаційне суспільство.

Так от, декілька прикладів за останні місяці. Наших власних прикладів!

  1. Нещодавно підійшов термін дії електронних ключів організації «Поступ». Ці електронні ключі беруться в податковій. Для того, щоб їх отримати, треба принести ворох документів. Паперові копії паспортів керівництва, інших посадових осіб, різні заяви та копії разом з оригіналами інших документів. Треба десь знайти бланки заяв документів, щоб їх заповнити. Знайти актуальні бланки документів досить складно. Бо податкова майже кожен рік щось змінює і всі форми регулярно змінюються. А в інтернеті чомусь маса старих, недіючих вже варіантів документів, рахунків, роз’яснень тощо. Причому і на податкових сайтах також. Бо вони не встигають за змінами, які самі ж роблять. Потім ці бланки треба заповнити. Це теж не зовсім просто. Для цього існують інструкції, які не просто великі за обсягом, але ще й написані так, що зрозуміти їх може лише сам податківець, а не клієнт. Бо пишуть їх ті, хто чекає на пенсію чи ті, яким взагалі байдуже, як будуть працювати ці інструкції. Потім треба із усіма цими документами та флешками чи пустими CD дисками вистояти в черзі, щоб отримати ці електронні ключі. Тобто, щоб тобі на ці флешки записати невеликі файли. Можна простояти в черзі, а тебе так і не приймуть, бо настане обід чи завершиться робочий день. Такий випадок ми особисто бачили в Шевченківській податковій під кінець робочого дня. Людина простояла в черзі 1,5 години і її не захотіли прийняти, бо робочий день завершився вже. І тільки через те, що ця людина галаслива, почала піднімати галас, то її прийняли.
  2. Програма податкової так задумана, що можна діючі ключі продовжити без того, щоб ходити до податкової. Нібито, гарно. Завантажуєш старі ключі, заходиш до програми, знову вивчаєш інструкцію, виконуєш її і тобі програма пропонує записати нові ключі. Так було зроблено і з новими ключами «Поступу». Але вийшла цікава річ. Програма записала нові ключі на комп’ютер так, що їх не можна було знайти. Ясна справа, якщо б писали професіонали, а не дешеві айтішніки, то такого, можливо, не було б. Але таке сталося. Ну ок. Сталося, так сталося. Йдемо повторно процедурою, щоб знову отримати ці ж нові ключі. Але зась! Повторно програма ці ключі вже не дає. Старі ключі вже не діють, а нові знайти в компі неможливо. Так і невідомо, куди вони поділись. Чи може платний український антивірус «Зілля» їх з’їв, чи може ще якийсь глюк стався, невідомо. Але ключів нема. Довелось йти в податкову і нести «електронну» звітність на папері, стояти в черзі і мріяти про країну в смартфоні. Одночасно в відділі електронних ключів треба було простояти ще одну чергу, щоб взнати, що робити, щоб все-таки зробити ключі. Взнали. Податківці повідомили, що треба ключі «поновити». Для цього принести відповідну заяву і чисті електронні носії (флешки чи диски).
  3. Через деякий час прийшли ми з бухгалтером до податкової, щоб поновити ключі. На сайті податкової вивчили вже іншу інструкцію, які документи необхідні для цього. Зробили документи. Прийшли до податкової, простояли в черзі. Потрапили на прийом. І тут виявляється, що треба було взяти із собою оригінал Статуту «Поступу», щоб його показати податківцю. Причому в інструкції, яку читали ми попередньо, ні про який оригінал мови нема. Податківець, доречі, – начальник відділу, бальзаківського віку, почала казати, що «поновлення» означає те, що спочатку проводиться операція з ліквідації старих ключів. Це одна процедура. А після цього треба робити нову процедуру, так, нібито ключі ти отримуєш в перший раз. Тому і треба оригінал Статуту. В інструкції про це нічого не було написано. Це було просто таке власне тлумачення податківця. У нас в хмарному сховищі в «Дропбоксі» були копії всіх документів. І через смартфон ми показали Статут в PDF форматі. Податківець сказала, що ні. Не підійде. Бо ми могли підробити документ в файлі! Треба оригінал. І все. Довелось йти геть із думкою про те, яка сволота та податкиня!
  4. Повернулись за Статутом і на наступний день знову пішли в податкову. Знову простояли в черзі і отримали, нарешті, електронні ключі.
  5. Настав наступний місяць звітності. Спробували дати звітність через «Приватбанк». Бо раніше так здавали. Почали вводити ключі, але Приват не пускає. Бот-автомат Привату пише, що «ключі невірні, або не на захищеному носії». Знову довелось нести звітність в паперовому вигляді. Стояти в черзі. І одночасно знову стояти в черзі в кабінет електронних ключів, щоб вияснити, що знову не так. Податківці сказали, що Приват після націоналізації почав гірше працювати і чомусь перестав пропускати звітність в окремих випадках. В яких саме випадках і чому, вони так і не знають. Одночасно порадили користуватись електронним кабінетом самої податкової.
  6. Знову настав черговий період здачі звітності. Вирішили здати її через електронний кабінет податкової. Там, вже традиційно, знову величезна інструкція. В цей раз більша за всі попередні. Із багатьма ілюстраціями. Півдня пішло на те, щоб із цією інструкцією розібратись. Розібрались. Ввійшли в кабінет. Створили звітність! Нарешті! Відправили! Все нормально відправилось. Через ті самі ключі, про які «Приватбанк» казав, що вони невірні. Тепер чекаємо. Бо треба отримати підтвердження, що звітність прийнято. Чекали біля двох годин. Аж ось приходить відповідь, що звітність не прийнято. В поясненні написано, що звітність зроблено не повністю. Що саме недороблено - не сказано. Нагадаємо, що онлайн-допомоги в податковій нема. Спитати немає у кого. Треба сидіти уважно ще дивитись, що ж не так. Знайшли! Одну галочку не поставили, яку треба було поставити. Знову відправили. Знову чекаємо дві години. Отримали відповідь… звітність знову не прийнято. Бо вона зроблена «на той період, на який звіт не можна дати». Чому про цю помилку не можна було сказати в перший раз відмови? Невідомо! Почали знову дивитись, розбиратись. Виявляється, що програма автоматично чомусь ставить дату не ту, за який треба звіт давати, а поточну. А за поточну дату звіт треба робити через місяць. Відповідь на питання, чому так тупо програма побудована нам вже зрозуміла. Бо дешеві айтішніки. Чому не можна було зразу написати про помилку в перший раз і вказати, що саме треба виправити, відповідь та ж – дешеві айтішніки та відсутність онлайн підтримки. Почали відправляти… Не відправляється. Пише, що «сервіс недоступний, спробуйте пізніше». Через годину змогли відправити. Чекати відповіді не стали, бо день завершувався і треба було гарантовано звітність здати, а не чекати чергової відповіді від електронної програми. Пішли в податкову. В податковій черга більша, ніж звичайно. І це був НЕ останній день здачі звітності! В черзі довелось стояти півтори години. Простояли, здали.
  7. І це ще не все. На наступний день, після того, як здали звітність вручну, зайшли в електронний кабінет податкової, щоб побачити, чи була вона прийнята. Зайшли. І знову не прийнята! Чому? На цей раз, виявляється, не було вказано повністю ініціали Голови Ради, і не було внесено відомість в звітність, чи є у Голови трудова книжка! Капець!

Мабуть, довго було це читати? А тепер уявіть собі, що це все треба не читати, а реально робити. І що з такими перлами стикаються всі, хто має справу із податковою. А тепер ще уявіть собі, коли всіх підприємців «присадять» на касові апарати, і всі вони мають робити звітність. То навантаження на систему різко збільшиться. Це значить, що подібні ситуації будуть повторюватись ще більше.

І це ми розповіли лише про саму звітність. Але ж можна ще поговорити про якість інтернету, до якого будуть підключені смартфони-касові апарати. Бо не всюди він буде працювати. Крім того, самі смартфони можуть глючити, ламатись, їх можуть красти, вони періодично б’ються. І заміна смартфонів тягне за собою аналогічні проблеми. І це не кажучи вже про звичайні глюки з програмним забезпеченням. Великі сервіси (Гугл, Фейсбук, Твітер тощо) періодично глючать. І не завжди вдається ними скористуватись через смартфон через різні причини. А тут програми для української податкової!

Тепер риторичне запитання до Президента, Прем’єра, Міністра економіки: вони все це знають чи ні? Чи вони будуть продовжувати базікати дурню, що введення касових апаратів ніяк не вплине на підприємців!?

А ще ми хочемо, щоб всі, хто працює за бюджет, коли будуть отримувати свою чергову зарплату і хаяти країну та уряд, чому вона така мала, то згадали б, що для їх зарплат гроші в бюджет дає саме малий і середній бізнес. І щоб всі військові теж зрозуміли, звідки беруться кошти в державі на їх грошове забезпечення! І ті тітоньки бальзаківського віку, які сидять в податкових і чекають пенсій, також годуються саме з грошей, які продукує армія малих підприємців. І введення касових апаратів буде заставляти цю армію йти в тінь!