31 березня 2019 року в Україні відбудуться чергові, сьомі за ліком, вибори Президента України. Дев’яносто один громадянин висунув себе кандидатом на пост Президента та подали документи до Центральної виборчої комісії. Більше половини, сорок шість осіб отримали відмову в реєстрації через невідповідність наданих документів та невнесення грошової застави у 2,5 мільйони гривень. Одній особі, Петру Симоненку, відмовили через його бажання балотуватися на виборах від Комуністичної партії, пропаганда і символіка якої заборонені в Україні. Андрій Садовий та Дмитро Гнап після реєстрації зняли свої кандидатури.
У підсумку, громадянам України доведеться обирати гаранта державного суверенітету, гаранта територіальної цілісності України, гаранта їхніх прав і свобод серед сорока двох зареєстрованих кандидатів.
Яким же чином слід підійти до вибору Президента? Кому довірити боронити суверенітет і незалежність країни, дбати про благо Вітчизни і наш добробут. Хто з кандидатів не тільки прагне, а й зможе взяти на себе і виконати такі обов’язки:
- Зберегти державну незалежність.
- Повернути окуповані території.
- Підвищити рівень життя населення шляхом: - проведення реформ в економіці України; - проведення реформ у правоохоронній системі та ліквідації корупції; - проведення реформ у судовій системі.
- Здійснювати турботу про всі прошарки населення країни.
- Піднести авторитет України у світі.
ЧАСТИНА ПЕРША — ТЕОРЕТИЧНА
Можна прочитати всі сорок дві програми передвиборних обіцянок кандидатів. Але чи можна розраховувати на їхню чесність? З досвіду усіх виборів і, насамперед з попередніх виборів Президента, слід чесно відповісти – ні, не можна.
І першому, кому не слід довіряти, то це тому, хто вже один раз вас обдурив. Адже відомо, що якщо когось обдурили в перший раз, то це вина того шахрая, який це зробив. А от якщо ж шахрай обдурив когось вдруге, то це вже цілком вина того, кого обдурили. І щоб не залишитись в дурнях, на першому етапі вибору кандидата в Президенти слід відкинути тих осіб, які, перебуваючи при владі раніше, вже заплямували себе брехнею і, м’яко кажучи, не виправдали довіру громадян.
На другому етапі необхідно прочитати передвиборчі програми кандидатів, які залишись. І це вже буде не велика за обсягом, проте дуже необхідна справа. Для того, щоб не впасти самим в оману і не покладати на кандидата надій, яких він і не подавав. На цьому етапі слід відсіяти кандидатів, які не розкривають суті запланованих дій, обіцяють усілякі «плюшки», не кажучи нічого конкретного по виконанню наведених вище державних обов’язків.
Третій етап доволі складний. Серед тих, хто залишився, треба обрати одного самого гідного кандидата, який покладає надію, що він буде:
- відданим справі розбудови Великої України, маючи намір віддати за для цього своє життя;
- відповідати моральним засадам. Не мати наявних вад, особливо бути непідвласним жадібності;
- наділений глибокою любов’ю до всіх прошарків громадянського суспільства і потреб кожного громадянина країни.
Нам потрібно вибрати Президента, який буде працювати не заради особистого збагачення, а заради служіння народу України.
ЧАСТИНА ДРУГА — РЕАЛІСТИЧНА
Існує небезпідставна думка, що цьогорічні вибори Президента до покращення умов життя громадян України не призведуть. Тому взагалі байдуже, за кого голосувати. А якщо хтось має надію, то може, скориставшись наведеною в першій частині інструкцією, на другому етапі вибору викреслити усіх кандидатів. Викреслити через те, що:
- ніхто з кандидатів не має наміру змінювати діючу систему формування влади, яка працює за комерційною формулою «гроші → вибори → прихід до влади → повернення грошей з прибутком». Саме ця впроваджена в нашій країні система призводить до того, що країну розграбовують владні особи. І якщо ніхто з кандидатів не бажає її змінити, то значить всі вони бажають змінити лише напрямок потоку грошей з однієї олігархічної групи до іншої;
- якщо все ж таки знайдеться чесний і порядний кандидат з щирим наміром працювати на країну, то у нього немає шансів побороти наведену вище систему, яку підтримують всі владні і не владні олігархічні клани. Знищити таку систему може лише потужна масова ідеологічна організація за наявності підтримки більше 25% населення країни.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ — РАДНА
Відсутність гідних для вибору кандидатів підштовхує громадян свідомо голосувати за будь-яке зло, яке на їхню думку є меншим, ніж інше. І тут слід згадати про один із законів карми — якщо хтось стає свідком злочину або шахрайських дій, підтримує їх або не робить нічого задля їх припинення, той розділяє кармічну відповідальність за здійснення таких дій із самим злочинцем. І тому, щоб не стати співучасником злочину державного рівня, щоб не зіпсувати свою долю, необхідно зробити зважений вибір.
Громадянам, яким набридло гратись у таку демократію, які зацікавлені у будівництві Великої України, країни для громадян, а не для олігархів — пропонуємо ознайомитись з ДОКТРИНОЮ «ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА».