Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ЕМІГРАНТИ

Зображення користувача Иван Савченко.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра

Т.Г. Шевченко
«І мертвим, і живим, і ненародженим..»
Ідея для написання цієї статті зародилась вже давно, проте я все відкладав, маючи надію, що все ж таки не доведеться її писати. Не так сталося, як гадалося.
Не для кого не секрет, що команда нашої організації використовує інтернет-ресурси для пошуку однодумців та нових членів для досягнення спільної мети. Саме завдяки цьому, виходить спілкуватися с багатьма людьми, дуже різними людьми. На даному етапі використовується соціальна мережа Facebook.

Хто читає та використовує цю мережу, знає, що там безліч усього всякого: тролі; агресивні проросійські «писаки», диванно-коритні війська, які «хають» все і вся, бо ніхто нічого не розуміє, крім них; сучасні провокатори-Гапони, які намагаються налаштувати людей на третій Майдан, не пропонуючи нічого потім; посланці та провісники «вищої ідеї», яку вони чомусь поки-що приховують, та безліч інших. Серед такого прошарку мені досить часто зустрічаються люди, які не відносяться до всіх вищевказаних категорій, та, незважаючи на це, вони досить агресивно налаштовані і дозволяють собі забагато нецензурної критики. І як не дивно, вони пишуть досить грамотною (з точки зору орфографії) української мовою. Це наші емігранти. Саме їм і буде присвячено декілька строк цієї статті. Чому саме їм я намагатимусь відповісти, сподіваючись, що мене зрозуміють.

Давно звикнувши до різного плану критики, образ та такого іншого, я, як правило, ігнорую таке. Проте проігнорувати реальних людей, які пишуть грамотної українською було важко, та й цікаво поспілкуватися.

Будь-який діалог з цими людьми розпочинається з претензії, що «ми там нічого не розуміємо та нічого не робимо» та обвинуваченнями в тому, що це ми спочатку привели до влади Януковича, а після 2-2,5 років правління Порошенка, почали обвинувачувати і в цьому. Іншою претензією завжди є війна, тут вже майже дослівно «яку ми ні як не хочемо завершувати і там гинуть кращі сини України». Потім звинувачують, що ми не робимо реформ. І (це моє улюблене) що вони там роблять для України більше, ніж ми тут.

Михайло Сімаченко
Як каже один мій родич. "Я був би дуже великим патріотом України, сидячи на бекярді будинку в Штатах. Кожного ранку і вечора підіймав би прапор України та гімн співав, піднімаючи стопочку української горілки і заїдаючи американським гамбургером". Але він тут.

Звісно, я, як людина хвора ідеєю Громадянської республіки, не можу пройти осторонь таких звинувачень, тому і вступаю в діалог, (заздалегідь розуміючи, що він майже провальний, проте не втрачаючи надію, що може до когось та дійде). За Януковича и Порошенка пояснюю, що це не наша провина, а ваша. Це ви покинули Україну, а люмпен ні. За війну пропоную повернутись и закінчити, принцип простий: хочеш, щоб було добре зроблено – зроби сам. Не робиш - не патякай. Ну і, звісно, мені цікаво, що ж такого вони зробили, що ми не зробили. Відповідь дуже проста: дали 20-30 євриків, зібрали якісь вживані речі для армії. Тобто відкупились, та ще не факт, що воно дійшло до адресата. Звісно, ні на які мої пропозиції приєднатись, робити щось дійсно важливе та корисне вони не пристають… Хоча і обіцяють повернутися, коли все буде добре, війна закінчиться, пройдуть реформи і настане рай повсюди на Україні.

Тепер поясню, чому мене обурює саме ця категорія людей. Для тих, хто все ж таки дочитав до цього місця - це особиста моя думка і позиція, вона не має (принаймні поки-що) нічого спільного з офіційною позицією ГО Поступ.

Ці люди називають себе громадянами та українцями. Я проти такого. Добровільно відмовились від Українського громадянства (або й не відмовившись та тримаючи український паспорт на всяк випадок) заради якихось матеріальних благ або заради якихось високих нематеріальних прагнень. Не маю права звинувачувати людину, яка хоче добре і в достатку жити, робить свій вибір для себе та своїх нащадків, позбуваючись чи зрікаючись громадянства України та присягаючи на вірність іншій державі.

Вони свідомо покинули свою батьківщину, не схотіли терпіти злидні задля майбутнього України, відмовились від боротьби за її майбутнє. Дуже добре любити Україну, лежачи на березі Середземного моря, ласуючи спагеті з італійським вином. Для мене вони ізгої та зрадники. Вони не мають жодного права назватись ані українцями, ані громадянами України. Ми побудуємо сильну та процвітаючу державу і без них. Я особисто буду проти повернення саме таких товаришів з набуттям українського громадянства.

P.S. я не мав і не маю наміру образити всіх емігрантів та усю діаспору. Я лише намагаюсь закликати тих, хто любить свою батьківщину, бажає їй процвітання та мріє повернутися – прокидайтесь, робіть та приєднуйтесь до нас.

Иван Савченко
член ГО «Поступ»