Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА НА ПРИКЛАДІ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Зображення користувача Денис Чубко.

Нас іноді запитують, де працює система управління владою «Громадянська республіка» в світі? Відповідаємо!

Але перед тим, як наводити приклади, треба зауважити, що за будь-якої системи управління завжди присутні риси різних систем. Наприклад, та ж сама монархія може містити елементи демократії, громадянської республіки, анархії, партократії у тій чи іншій мірі. Якщо щось превалює, то тоді ми називаємо це монархією, чи громадянською республікою, чи демократичною республікою. Ми не розповідаємо історію, а лише з історичних джерел виокремлюємо ті моменти, на яких ґрунтується громадянська ідеологія.

Ми виділяємо на сьогодні сім основних історичних джерел або прикладів, там де в достатній кількості працювали елементи Громадянської республіки. Вважаємо, що в світовій історії є ще багато аналогічних прикладів. Але спочатку наведемо ті, в яких питома вага системи громадянської республіки більш суттєва:
1. Римська республіка до моменту приходу до влади Юлія Цезаря, до перетворення республіки в Римську імперію.
2. У часи Київської Русі княжо-вічова форма правління.
3. Козацька республіка (плюс та мінус 50-70 років від правління гетьмана Богдана Хмельницького).
4. Ради робочих та селянських депутатів з лютого 1917 року до моменту їх ліквідації В. Леніним в 1918 році.
5. Українська Центральна Рада.
6. Так звана Гуляйпільська республіка — територія, підконтрольна Н. Махно в 1919-1921 рр.
7. Із сучасних прикладів — це Лівійська арабська Джамахірія під проводом Муаммара Каддафі.

Тепер більш докладніше.
Римська республіка.
Велику питому вагу у владі під час Римської республіки мала саме система громадянської республіки. Можна навіть стверджувати, що її рівень сягав до 50% в окремі історичні проміжки часу.

Всі посадові особи у Римі називалися магістратами. Головною посадовою особою був консул. Ці особи обиралися фактично шляхом делегування на народних зборах, які називалися коміціями. Коміції – це збори громадян Риму. В основному, коміцій було три типи – це центуріатні (фактично, військові), трибутні (за територіальними округами) та куріатні (родові) коміції. Саме ці коміції на своїх зборах відкрито обирали консулів, цензорів, квесторів та інших магістратів.

А Сенат затверджував ці кандидатури. Це стосується й прийняття законів. Консули писали закони, приймали їх на коміціях, тобто, на зборах громадян. А вже Сенат ці закони, які були прийняті на комісіях, схвалював або не схвалював. Фактично, більша частина влади була у Сената, але Сенат без рішень коміцій не мав всієї повноти влади. В коміціях мали право брати участь всі вільні громадяни, незалежно від статків та соціального положення. Таким чином, влада в Римській республіці була збалансована між всіма громадянами (через інструмент коміцій), консулами та магістратом (які вибирались на коміціях та схвалювались Сенатом) та Сенатом (реально – римською олігархією).

Саме така форма правління, де була велика питома вага системи громадянської республіки і призвела до побудови наддержави. На відміну від Давньої Греції, яка була завойована Римом, і в якій була переважно демократична система.
Навіть офіційне гасло на всіх штандартах всієї історії Давнього Риму аж до введення християнства Константином було: S.P.Q.R. — латинська абревіатура, що означала Сенат і громадяни Риму.
Денис Чубко,
Член Виконкому ГО «Поступ»