Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
044 360 1795

«ГРОМАДЯНИН» І «НЕГРОМАДЯНИ»

Зображення користувача Мотузка Ігор.

Особливий статус ГРОМАДЯНИНА в системі демократичних цінностей існує понад 2000 років. Тобто, завжди були ГРОМАДЯНИ та НЕгромадяни. І такий поділ завжди мав серйозні наслідки для кожної категорії. Як соціальні та політичні, так і економічні. Так, ГРОМАДЯНИ мали права щодо участі в управлінні державою, мали права щодо обіймання державних посад, відтак і на значні економічні дивіденди.

Проте, не слід забувати, що Громадянство як явище - це рух в обидві сторони.
Тобто, не тільки ти щось береш у держави, а також повинен щось віддати державі, ГРОМАДЯНИНОМ якої ти є.

Найяскравішим прикладом цього є слова: «Не питай, що може зробити для тебе держава, а запитай себе, що ти можеш зробити для неї.» (Джон Кеннеді).

І ця теза єдина для всіх держав, які мають намір розвиватися, спираючись на своїх ГРОМАДЯН. Для України це актуально, як ніколи. Дуже корисно зазирнути до нашого Закону України «Про громадянство України», в якому більш ніж чітко зазначено, що громадянство України - правовий ЗВ’ЯЗОК МІЖ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ І УКРАЇНОЮ, що знаходить свій вияв у їх ВЗАЄМНИХ ПРАВАХ ТА ОБОВ’ЯЗКАХ. Але чомусь про взаємні обов’язки всі забувають.

Всі пам’ятають про право контролювати владу і чомусь забувають про обов’язок сформувати цю владу.

Звісно, легше сказати: «Я нікого не делегував до місцевої/Верховної Ради, тож не несу за дії влади жодної відповідальності.» При цьому влада, якої такий достойник не обирав, щось йому винна (робити, звітувати, захищати тощо.) Але що така влада йому винна? Одне велике Н-І-Ч-О-Г-О!

Більш правильним було б казати: «Я делегував свого представника до цієї влади. Я його контролював. Тож я розділю з владою тягар відповідальності за шкоду. Або розділю славу цієї влади за наші з нею здобутки.» Але щоб так сказати, необхідно бути господарем своєї держави, як в своєму домі.

Необхідно чітко розуміти, що дім ГРОМАДЯНИНА починається не на порозі квартири і навіть не на порозі під’їзду.

Дім ГРОМАДЯНИНА починається на державному кордоні.

Ніхто не бажає тримати у себе в своєму домі шахрая, який тільки щось тягне собі. При цьому особа, яка має паспорт Громадянина України та заявляє, що їй як громадянину всі щось вині, але яка не виконує своїх ГРОМАДЯНСЬКИХ обов’язків, є шахраєм.

А от по відношенню до України ми спокійно терпимо тих, хто не бажає приймати участь у формуванні нашої влади. А чи є ті, хто не виконує своїх Громадянських обов’язків громадянами України по своїй суті? Як довго ми це будемо терпіти? А може вже не варто терпіти?

Може вже час цим Громадянським шахраям та ледарям врівноважити їх Громадянські права до обсягу Громадянських обов’язків?

Таким чином, кожен сам для себе зможе зробити висновок: є він просто вільною людиною чи він є ГРОМАДЯНИНОМ з відповідними ВЗАЄМНИМИ правами та ОБОВ’ЯЗКАМИ.
Може саме тоді, коли різниця між ГРОМАДЯНИНОМ України та НЕ Громадянином України буде визначатися не наявністю паспорта, а фактом взаємного виконання обов’язків між державою та ГРОМАДЯНИНОМ, почне своє зростання ГРОМАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА.

І тоді ми зможемо, як Перикл, період правління якого називають «золотим століттям Афін», сказати, що розквіт Громадянської республіки базувався на не на меншості, а на більшості ГРОМАДЯН.

Ігор Мотузка, член ГО «Поступ»