Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
044 360 1795

СУТНІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Зображення користувача Святослав Стеценко.

Поступінформ № 542 (24.04.2014 – 30.04.2014)

Святослав Стеценко,

член Ради Поступу

Ще не всі знають, в чому докорінні змістовні відміни республіки від демократії. Деякі наші читачі і навіть члени Поступу зауважують: «за Конституцією Україна вже є республікою, то що ми хочемо змінити?».

Тому коротко поясню:

  • в чому докорінна відміна республіки від демократії;
  • в чому докорінна відміна Громадянської республіки від інших республік;
  • чому сучасна Україна не є республікою.

Перша докорінна відміна республіки від демократії видна на рівні особи. В демократії всіма правами наділена фізична особа, а в республіці громадянин. Себто в демократії ти маєш рівні з усіма політичні права незалежно від твого внеску в суспільство. Всі мають рівні права: і паразит, і той, хто опікується лише особистими інтересами і нічого не робить для громади і країни, і той, хто віддає більшість своїх сил суспільству. Рівні політичні права мають наркоман і воїн-герой, шахрай і успішний чесний підприємець, злодій і добросовісний робітник, корупціонер і громадянський активіст. Кожен з них має рівне право визначати, як жити нам всім. Це демократичний принцип, і демократи його принципово захищають. Ти можеш взагалі нічим в житті не опікуватися, окрім власного задоволення – ні родиною, ні громадою, ні країною – але ти маєш таке само право визначати майбутнє країни, як у кожного. Право опосередковане, через вибори, але однакове.

Республіканці кажуть – ні! Політичні права невід’ємно пов’язані з обов’язками громадянина. Усіма політичними правами наділений лише відповідальний громадян. Республіканці визначають вичерпний перелік обов’язків громадянина, які маєш виконати, якщо хочеш мати політичні права.

Ми визнаємо необхідними таки обов’язки громадянина:

  • піклування про родину, власних дітей і батьків;
  • корисна суспільству праця і сплата податків;
  • участь в обороні країни або громадських роботах;
  • участь в державному управлінні і місцевому самоврядуванні особиста або через делегата.

Ці обов’язки важливі для збереження і існування суспільства, однакові для всіх незалежно від соціального статусу, статків та інших відмінностей. Це стосується лише політичних прав – брати участь в управління спільними справами, визначати безпосередньо або опосередковано майбутнє країни. Решту прав – економічних, соціальних, гуманітарних мають і негромадяни. Але політичні – лише громадянин.

Друга докорінна відміна в тому, що в демократії головними є політик, чиновник і власник великої корпорації. Вони розпоряджаються усіма ресурсами, вони мають більше прав і можливостей управляти спільним, ніж пересічний громадянин. Вони управляють нашим життям щоденно і безпосередньо, а звичайний громадянин опосередковано лише раз на кілька років під час виборів. За демократії політики і чиновники визначають права, повноваження і обов’язки свої і громадян, за республіки це роблять громадяни. Дехто вважає, що цю ваду виборчої демократії може змінити право відкликати депутата. Це пусте. Будь-яке відкликання це ті ж самі вибори, організувати його настільки складно і витратно, що вся країна зубожіє, якщо буде постійно проводити переобрання відкликаних депутатів усіх рівнів. В республіці головним суб’єктом є громадянин, а чиновник лише обслуговує потреби громадян, громад, держави. В республіці держава є найнятим громадянами інструментом, в республіці об’єднує людей не державний апарат, а громада і суспільство.

Концентровано це означено в трьох громадянських постулатах.

1. Кожен громадянин має право брати участь в управлінні своєю громадою і державою особисто або через делегата.

Це означає, що кожен громадянин має один голос і може ним завжди розпорядитися особисто або делегувати іншій людині, що рішення голосувати особисто чи делегувати повноваження іншому громадянину від обирає самостійно і вільно.

2. Кожен громадянин зобов’язаний брати участь в справах громади і держави.

Це означає, що лише той, хто бере участь у спільних справах має право громадянина. Голосувати в референдумі, брати участь у виборах це не особиста справа, а обов’язок. Брати участь в тих діях, які громада визнала необхідними для кожного це не особиста справа, а обов’язок.

3. управління країною здійснюється через систему громадянських рад не через вибори, а делегуванням.

За представницької демократії вагу мають лише голоси тих, хто проголосував за депутата-переможця. Голоси кожного, хто голосував за інших кандидатів, нічого не варті. За делегування голос кожного громадянина вагомий завжди. Не буде такого, щоб ти дав карт-бланш будь-кому на кілька років і далі до наступних вибрів міг лише спостерігати або протестувати. Ти матимеш можливість безпосередньо впливати на будь-яке рішення, яке у твоїй компетенції. Делегат в будь-якому органі управління голосуватиме такою кількістю голосів, скільки громадян делегували йому таке право.

Часто задають питання, чи не виникне постійний бардак і плутанина з постійною передачею голосів громадянами від одного делегату до іншого. Відповідаю: не виникне. Є запобіжні механізми. Наприклад, перший запобіжний механізм це вимоги до кваліфікації делегата. Людина, яка погоджується бути делегатом інших громадян, має підтвердити свою кваліфікацію, рівень своїх знань, умінь як державного управлінця на іспитах. Це принцип меритократії, коли виконувати будь-яку управлінську роботу може лише людина з достатньою кваліфікацією, готова підтвердити свою достойність публічно на відкритих конкурентних іспитах. Другий запобіжний механізм може бути в тому, що громадянин, який передає свій голос від одного делегата іншому, щоразу має сплатити пеню, і з кожною передачею більшу. Для чого так? Щоб не лише делегат і чиновник були відповідальними, але й кожен громадянин, щоб громадянин уважно вивчав і перевіряв, кому делегує своє право.

Принцип делегування є розвитком республіканських засад. Саме в принципі делегування відмінність громадянської республіки від інших республік. Принцип виборів не змінювався тисячоліттями, в той час коли суспільство змінилося докорінно. Вибори вже давно не відповідають інформаційному суспільству, коли зміни часто відбуваються в реальному часі. Вибори гають час, вибори гальмують систему управління, гальмують суспільство, вибори де-факто перетворилися на інструмент узурпації влади політиками, бюрократією і корпораціями. Делегування дає можливість громадянам повернути собі реальну владу, а суспільству реагувати на зміни вчасно і навіть випереджати їх.

Раніше запровадити делегування було складно через повільність інформаційних потоків. Сучасні інформаційні технології дають технологічні та організаційні можливості реалізувати його. Це не означає, що делегування буде запроваджено одразу, як влада буде в руках громадянського уряду. Спочатку мають бути втілені в життя перші два громадянських постулати, щоб ми мали більшість із самосвідомих і відповідальних громадян. Це, звичайно, потребуватиме часу. Можливо, що делегування почнеться запроваджуватися поетапно, починаючи від місцевих громад до більших територіальних одиниць і потім вже у всій країні.

Сьогодні Україна не є республікою попри те, що так записано в Конституції. Якщо напишеш на папері «борщ», від цього не станеш ситим. Щоб Україна стала дійсно громадянською республікою, потрібно втілити в життя три громадянських постулати. Для цього маємо утворити згуртовану і дієву верству вільних громадян, потрібно, щоб такі громадяни утворили потужну громадянсько-політичну силу і взяли управління країною у свої руки. Це і є головним завданням Поступу.

Також у цих матеріалах: